Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

- На жаль, лише школа і армія.

- Ну, тоді будеш з нами, - поплескав Валерій по плечу Раміреса. - Таким людям, як ми, вибирати не доводиться, і якщо трапилося на шляху щось пристойне, треба триматися обома руками.

- Це точно, - погодився кілер. - А як у вашого хазяїна з розкладом? Вночі він, ви казали, інколи кудись виїжджає? Це ж охороні в цей час не можна і очей зімкнути.

- Про сон під час чергування можеш взагалі забути, якщо не хочеш, щоб тебе швиденько вигнали з роботи. У нас тут такі були. Одразу загриміли у відставку. Особливо треба бути напоготові двічі на місяць. Наш хазяїн - граф лицарського ордена Святого Сигізмунда. Раз або й двічі на місяць у них там засідання капітулу. Відбувається, як правило, вночі.

- І що то означає, капітул, чим вони там займаються, ті лицарі?

Валерій почав пояснювати провінціалу, відчуваючи свою значущість і причетність до державних і бізнесових справ великих людей.

- Ну, це тіпа керівного органу ордену. Більше нічого не знаю, бо це таємна організація, - чомусь зменшив голос охоронник. - Чим вони там займаються, нікому не відомо. Думаю, просто п’ють горілку, - засміявся Валерій. - Як оце ми отут з тобою пиво.

- І машин у вашого хазяїна мабуть сотня?

- Не сотня, але декілька є. Всі броньовані.

- І водіїв мабуть цілий штат?

- Зовсім ні, - заперечив Роман. - всього троє. Працюють позмінно, але на засідання того капітулу ордена Святого Сигізмунда возить завжди лише один.

- Чому так? - здивувався Рамірес.

- Саме йому хазяїн найбільше довіряє, - відповів Валерій. - Справжній ас своєї справи. Професійний гонщик, і взагалі людина дуже поміркована, інтелігентна. Має гарну родину, зовсім не вживає спиртних напоїв, ніколи не чув, щоб він з якогось приводу лаявся або взагалі підвищував голос. Фактично він тримає в руках життя нашого хазяїна. І Бенгалуров це добре розуміє - подібного шофера знайти буде дуже важко.

- І де той водій мешкає, невже з вами? - зобразив на обличчі щире здивування Хосе.

- Ні, має власний будинок у Дзвонковому. Неподалік звідси. Там у нашого хазяїна своєрідна тренувальна і відпочинкова спортивна база. Поряд з нею і міститься садиба нашого супергонщика.

- А яка в нього родина?

- Молода дружина і шестирічна донечка. Він їх дуже любить, особливу малу. Таке кумедне дівча. І дуже розумне. Він нею так пишається, а ми знай її підхвалюємо. Просто дивно, як така доросла людина може розцвітати, чуючи похвалу дитині.

- Ну, а яким чином доводиться випускати вночі хазяїна на засідання цієї, як його, - капітелі?

- Та не капітелі, - засміявся Валерій, - капітулу. Це він, а не вона.

- Там, мабуть, виїжджає ціла кавалькада машин і вам вистачає мороки на півночі? - запитав Хосе.

- На засідання капітулу хазяїн їздить лише однією машиною, з шофером і двома охоронниками. Про ці його поїздки практично ніхто не відає. Справа ж секретна, а ти кажеш, кавалькада. Ти ще скажи, щоб вони мигалки включили.

- А що і вони є? Це ж заборонено законом.

- Про який закон ти кажеш? - знову посміхнувся Роман. - Та ти бери їж, а то ми лише язиками чешемо. Давай вип’ємо за те, щоб найближчим часом ти, Романе, поповнив нашу дружну команду, - підняв склянку Валерій. - Будьмо!

Чоловіки черговий раз випили пива і взялися за наїдки.

- А коли наступний раз Бенгалуров поїде на засідання цього, ну, як його?.. - спеціально затнувся Рамірес.

- Запам’ятай: капітулу, - посміхнувся Валерій. - Вони ціле літо не засідали і тепер зустрінуться в ніч перед Днем Незалежності. У людей свято, а для нас - підвищений рівень готовності. Розслабитися не вийде навіть на хвилину. Хазяїн може приїхати вночі із засідання не сам. Всі будуть стояти «раком», чекаючи гостей. Їх же треба розмістити, нагодувати, напоїти. А вранці всі вони ескортом Бенгалурова вирушать на Майдан Незалежності, на парад. Ціла доба буде надзвичайно напруженою. Та ми вже звичні.

Ця зустріч була дуже продуктивною для Раміреса. Він довідався одразу про два вразливих місця Бенгалурова. Ними були: нічна поїздка олігарха на засідання капітулу ордена, і його особистий водій, котрий мешкав окремо від садиби, що охороняється, з родиною, якою він дуже дорожив. Вочевидь, ключовими словами операції, а він завжди давав їм власні імена, були: «донечка водія». Все виявилося набагато простіше, ніж він уявляв собі в Лондоні. Чоловіки ще випили пива, покупалися в ставку і, розпрощавшись, подибали кожен до місця свого житла і роботи. Рамірес з планом виконання замовлення на ліквідацію олігарха в голові повернувся до сторожки, де за столом вже сиділа головна бухгалтерка. Вона зустріла Хосе посмішкою.

- Хоч майже всі члени нашого кооперативу - науковці і люди інтелігентні, але ваш рейд по охороні дач зустріли дуже схвально. Усіх же просто дістали ті грабіжники. Не дивуйтеся, якщо до сторожки приходитимуть люди, щоб просто подивитися на вас.

- У мене до вас прохання, - звернувся до жінки Рамірес. - Мені не дуже до вподоби жити в сторожці. Вона передбачена для прийому членів кооперативу і тут цілий день товчуться люди. Я не маю спокою ні вночі, ні вдень. Чи не могли б ви мені порекомендувати для тимчасового проживання якусь дачу, яку б я міг орендувати у господарів? Звичайно, що недорого.

- Добре, я звернуся до членів кооперативу з вашим проханням. Думаю, після вчорашньої події знайдемо людей, які погодяться, виїжджаючи там на море або ще кудись, надати вам свою дачу для проживання. І навіть цілком безкоштовно. Що, що, а стосовно безпеки своєї дачі протягом вашого там проживання вони, думаю, будуть абсолютно спокійні.

- Буду вам вельми