Читати книгу - "Танго наосліп, Ельма Кіраз"

— І що це змінює? Я можу бачитись з ким за хочу! Не розумію, чого тебе так це хвилює. 

— Я вже казав тобі і не збираюся цього повторювати.

— Казав що? Що ми заручені? То мене це мало хвилює. Що я тільки твоя? Дуже цікаво, бо підстав для цього я ніяких не бачу.

— Ти не будеш їсти ці кекси, — Серафим вирвав у мене з рук коробку і поставивши її на стіл, повернувся.

— Ти при своєму розумі? Тобі варто сходити до психолога, це все вже серйозно.

— Ніяких ні кексів від Вадима, ні дзвінків, ні зустрічей, — його надто спокійний тон мене дуже дратував і моя злість вже була на грані.

— З якого дива!? Ти не маєш жодного права мені щось забороняти! Я не твоя річ, не твоя іграшка! Захотів посварив, захотів поцілував. Годі. Мені набридли оці всі твої незрозумілі дії! Хто я для тебе, скажи? Чого ти добиваєшся!?

— Еріко, прошу, заспокійся, — Серафим взяв мене за обидві руки, але це зовсім не додало мені спокою, — я не можу говорити з тобою про це у такому стані.

— Не заспокоюй мене, а просто дай відповідь! Знаєш, що сказав мені Вадим? Що кохає мене. Так, уявляєш? З першої зустрічі нашої він закохався.

— Що? — Серафим був відверто здивований і одночасно злий.

— Ось про це я й кажу... — сказала я, а на очах виступили сльози. Я почула слова, про які мабуть мріяла усе життя, але зовсім не від потрібної людини. Спочатку я думала, що хочу отримати їх від мого незнайомця в масці, але шанс зустріти його ще раз просто нульовий. Але тепер мала надію, що їх скаже Серафим. Тільки він вирішив лише гратися зі мною і випробовувати мої нерви. Захотілося втекти від нього, але хлопець стиснув мої руки сильніше і притягнув ближче до себе.

— Я не…я не можу…не можу не думати про тебе. Про твоє шовкове волосся, яке ти постійно поправляєш, коли нервуєшся. Про твої очі, які стають янтарними, коли ти смієшся. Про твої ніжні руки, які деколи незграбні і ледь не завалили нам кухню. Про те, як ти мило спиш, постійно обіймаючи плед. Про твій колючий погляд, коли ти ображена. Про твої губи…— в цей момент йому наче стало важче говорити, а погляд опустився на них, — які вже так довго я хочу поцілувати. Перша наша зустріч була не надто приємною, зізнаюся, ти довго мене бісила і я мріяв, лиш би батьки передумали і це все закінчилося. Але раптом все якось змінилося. Серце почало битися частіше, коли я бачу тебе. Я хочу бути поряд, оберігати тебе, торкатися до твоєї ніжної шкіри, відчувати запах твоїх парфумів… Боже, я ще ні з ким такого не відчував, Еріко. 

— Невже це…— прошепотіла я, — це дійсно так?

— Та це швидше маленька частина. Я довго не міг зізнатись про це сам собі. Ти дуже змінила моє життя. На краще.

Спочатку я довго не могла оговтатись від цих слів і думала, що просто сплю. Але потім вхопивши Серафима за футболку, я притягла його ближче до себе і поцілувала. Сильно. Палко. Неочікувано. Так як робив це він.