Читати книгу - "Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно"

— Ні, звісно, — щиро обурюється Богдан. — Просто в мене вдома немає такого джакузі, як у тебе.

— Я сумувала, знаєш?

— Знаю. Тому що теж скучив. Страшенно замотався мотатися туди-сюди, може, спробуємо пожити разом?

— Богдане…

— Не зараз. Не так швидко, я все розумію, — зупиняє мою відмову. — Просто скажи мені, якщо будеш готова.

Для мене його пропозиція занадто кваплива. Я зовсім недавно розлучилася з чоловіком, тільки розв’язала питання з бізнесом, звикла до порожнечі у квартирі. Я боюся зруйнувати те крихке, ідеальне, романтичне, що між нами є, побутом. Ми тільки з’являємося, впевнено, наполегливо, але ми в тому вигляді, у якому має бути ще не сформована пара. Я не знайома з його батьками, не знаю сина, але ж якщо ми будемо жити разом, це означає прийняти його дитину.

Я не готова.

Зараз ні.

Не тому, що нічого не відчуваю.

А тому що за плечима є досвід поспішних стосунків, шаленої любові й дикого спалаху полум’я пристрасті, яке стихло, залишивши гору попелу. Я не хочу мати таку ж гору, тому замість відповіді підіймаюсь навшпиньки й цілую Богдана в губи. Ми обов’язково обговоримо можливість переїзду до нього. Пізніше. Коли обоє зрозуміємо, що готові бути разом.