Читати книгу - "Заміж? Не піду!, Енжі Собран"

- Ти спочатку доповзи...

- Доповзу. На зло тобі і доповзу. Навіть якщо доведеться покинути лікарське крило.

- Іззі, краще відпочити після дня вибору. У вас навіть вечірнього тренування не буде, - попередив Зейн. - А тобі Анд має бути соромно провокувати на виклик хлопчиська.

- Нариваєшся? - грізно зиркнула на свого відчайдушного захисника, зовсім не задоволена його захистом.

- Ні. Просто не хочу, щоб ти постраждав.

Подивилася на брата, який доїдав шматок м'яса. Той лише посміхнувся і легенько хитнув головою:

- Якщо Іззі раптом не доповзе, виклик перейде до мене як до старшого родича, - меланхолійно зазначив Трей, відрізаючи черговий шматочок м'яса і поглядом обіцяючи, що комусь не поздоровиться і цей хтось явно не темноволосий, що сидить з ним поруч, а маленька скромненька я.

Фиркнула роздратовано. Як же вони всі мене дратують сьогодні!

«Дві сутички, Бель. Дві. Менше ніж за добу. А зараз третя! Ти спеціально нариваєшся?»

 «Ні. Він сам…».

Так, навела шереху. І це називається «я не буду виділятися».

«Тобто ти не говорила Громилі, що у нього маленький член?»

«Ні звичайно. Як ти міг таке подумати? Громила ... У вас, що є прізвиська?»

«Не називати ж нам один одного за номерами?»

«А яке у тебе?»

«Морок»

«А у Зейна?»

«Тінь»

«Дай здогадаюся, а Анд у вас Сутінок?»

«Ні, - незрозуміло чому розреготався у мене в голові брат, - Він у нас Кліф»

«Кліф? Обрив?» - здивувалася я, приміряючи це прізвисько до Анду.

«Саме»

«А я? Мені вже придумали прізвисько?»

Брат лише заперечливо хитнув головою, а далі продзвеніла чергова сирена, закликаючи нас на заняття, і розмовляти стало ніколи. З сумом подивилася на недоїдений сніданок. Ех! Тато стверджував, що хороші справи складно вершити на порожній шлунок.

«Отже, будемо пакостити!» - посміхнулася подумки, згадуючи звичну відмовку.