Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

— Доти, поки цю ділянку космосу не почнуть досліджувати знову, — підтвердив дипломат.

— Як уповноважений представник Президента Сполучених Штатів, прошу вас припинити передавання сигналу. Ми не бажаємо входити до складу вашої імперії.

— Мені шкода, — посол легко знизав плечима. Серсі стало цікаво, скільки разів і на скількох інших планетах він уже грав цю сцену.

— Я справді нічого не можу вдіяти, — посол підвівся.

— То ви не зупините сигнал?

— Я не в змозі це зробити. Не можу контролювати послання після його активації. Дипломат відвернувся і відійшов до вікна.

— Однак, я підготував для вас філософську концепцію переходу під нашу владу. Мій обов'язок, як посла, — максимально полегшити його для вас. З цієї концепції логічно випливає, що…

Коли посол став біля вікна, Серсі вихопив з кишені пістолет і вистрілив. Зробив шість пострілів майже миттєво, посилаючи кулю за кулею, — у голову й у спину посла, та раптом здригнувся. Посла вже не було біля вікна!

Серсі та Дарріг перезирнулися. Останній промимрив щось про привиди. Аж раптом посол повернувся.

— Ви гадали, що це так просто зробити? — усміхнувся він. — Ми, посли, обов'язково наділені дипломатичною недоторканністю.

Він помацав один з отворів у стіні, залишений кулею.

— Якщо ви досі не зрозуміли, дозвольте пояснити: ви не в змозі вбити мене Навіть не збагнете природи мого захисту.

Посол глянув на співрозмовників, і тієї ж миті Серсі відчув його цілковито чужу сутність.

— Бувайте, панове, — сказав прибулець.

Дарріґ і Серсі мовчки повернулися до штаб-квартири операції.

Хоча ніхто насправді й не сподівався, що посла можна буде легко вбити, всіх шокувало те, що кулі проти нього цілком безсилі.

— Гадаю, ви все бачили, Меллі? — запитав Серсі, переступаючи поріг.

Худорлявий психіатр із уже помітною лисиною сумно кивнув:

— Ще й зняв на відео.

— Цікаво, що ж там у нього за концепція, — промимрив Дарріґ ніби сам до себе.

— Нерозумно було очікувати, що ваш план спрацює. Жодна раса не відрядила би посланця з таким повідомленням, сподіваючись, що він виконає завдання. Якщо тільки… він не мав би достатньо ефективного захисту, — сумно закінчив психіатр.

Серсі пройшов кімнатою і став перед екраном. Апартаменти послові надали особливі. Їх поквапливо облаштували за два дні по тому, як він приземлився й оголосив свою пропозицію. Стіни обшили сталевими й свинцевими пластинами та начинили відеокамерами, магнітофонами й бозна ще якою апаратурою.

Це було просто останнє слово в обладнанні камери смертника.

На екрані Серсі побачив посла, який сидів за столом і набирав на ґаджеті, теж наданому урядом, якийсь текст.

— Агов, Харрісоне! — покликав Серсі, — може, вдамося до плану номер два?

Гаррісон вийшов з бічної кімнати, де перевіряв обладнання, з'єднане з апартаментами посла. Він старанно перевірив манометри, встановив елементи керування й глянув на Серсі.

— Ну що? — поцікавився він.

— Давай.

Ceрcі не відривався від екрана. Посол і далі набирав текст.

Коли Харрісон повернув перемикач, кімнату раптово заповнило полум'я. Вогонь виривався з прихованих отворів у стінах, стелі й підлозі.

За якийсь час кімната нагадувала домну зсередини.

Серсі зачекав кілька хвилин, потім підійшов до Харрісона й повернув перемикач.

Усі дивилися на вигорілу кімнату.

Сподівалися побачити обсмалений труп.

Але посол знову з'явився біля столу, з жалем розглядаючи знищений вогнем гаджет. На ньому самому вогонь не залишив жодного сліду.

— Чи не могли б ви надати мені бодай якусь друкарську машинку? — запитав він, звертаючись просто до однієї з прихованих камер. — Я розробляю філософську концепцію для вас, невдячних негідників.

Він сів у обгорілий кістяк крісла й за хвилину заснув.

— Гаразд, займайте місця, — зітхнув Серсі, — проведемо нараду.

Меллі сів верхи на стілець. Харрісон, поволі пихкаючи, розкурив люльку

— Отже, — почав Серсі, — уряд скинув усе це на нас. Мусимо вбити посла — це очевидно. Мене призначили відповідальним.

Серсі невесело всміхнувся:

— Напевно, там, нагорі, не хочуть брати на себе відповідальність у разі провалу. Я обрав вас трьох собі в команду. Можемо просити чого завгодно, будь-якої допомоги чи поради. Хто має ідеї?

— Як щодо плану номер три? — запитав Харрісон.

— Застосуємо і його, — запевнив Серсі, — але якось не віриться, що він спрацює.

— Мені теж, — кивнув Дарріґ. — Ми навіть не знаємо природи його захисту.

— Оце насамперед і треба з'ясувати. Меллі, візьміть усі отримані нами дані та доручіть комусь завести їх в Аналізатор Деріхмана. Ви ж розумієте, що нам потрібне. Які властивості має X, якщо X може вчинити так чи інак?

— Цілком згоден, — сказав Меллі та вийшов, бурмочучи собі під ніс про переваги точних наук.

— Харрісоне, план номер три підготований? — запитав Серсі.

— Звичайно.

— Спробуйте його задіяти.

Поки Харрісон робив останні приготування, Серсі спостерігав за Дарріґом. Малий на зріст, кругленький фізик замислено втупився просто перед собою та й далі щось бурмотів. Серсі сподівався на винахідливість Дарріґа й чекав, що той скаже.

Він знав, як важко працювати з чисельною командою, тож старанно дібрав собі людей — робив ставку на якість.

З огляду на це в першу чергу зупинив свій вибір на Харрісоні. Кремезний, похмурий інженер славився здатністю будь-що змайструвати лише після приблизних пояснень.

Серсі обрав Меллі, психіатра, бо не мав упевненості щодо суто фізичного боку проблеми знищення посла.

Дарріґ був фахівцем з математичної фізики, але завдяки неспокійній допитливості свого розуму вигадав кілька цікавих теорій і в інших галузях. Його єдиного з-поміж чотирьох посол цікавив як інтелектуальна проблема.

— Він схожий на Залізного Діда, — нарешті озвався Дарріґ.

— А це що за один?

— Хіба ви не чули легенди про Залізного Діда? То чудовисько в чорних металевих обладунках. З ним

зустрівся Переможець чудовиськ, герой епосу апачів, і після численних спроб нарешті таки вбив.

— І як йому це вдалося?

— Він поцілив стрілою йому під пахву, не закриту бронею.

— Чудово, — Серсі усміхнувся, — попросіть нашого посла підняти руку.

— Готово! — відгукнувся Харрісон.

— Гаразд. Починайте.

Невидиме джерело смертельних гамма-променів безгучно бомбардувало кімнату посла.

Але його самого там уже не було.

— Достатньо, — сказав Серсі аз деякий час, — це може вбити й стадо слонів.

Посла не було видно ще годин із п'ять, аж поки рівень