Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець 📚 - Українською

Читати книгу - "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Варта у Грі. Артефакти Праги" автора Наталія Ярославівна Матолінець. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 89
Перейти на сторінку:
все, аніж підставлю тебе знову. Так, як... сьогодні, — Златанів голос здригнувся. — Ще питання? — він подивився на Варту — темні очі блискотіли, розчервонілі, ніби він перед тим сильно-сильно тер їх.

Дівчина глибоко вдихнула, закликаючи свою темряву вгамуватися.

— Я йду спати, — відрізала вона врешті-решт і демонстративно відвернулася до спинки дивану. — Завтра поспілкуємося предметніше.

— Обов'язково, — Златан підсунувся до неї, перехилився через зім'ятий плед і незграбно поцілував у щоку, здмухуючи з неї волосся. — Спи, Вартова.

***

Прокинувшись від болю в затерплій руці й яскравого сонячного проміння на обличчі, Варта усвідомила, що злість її таки покинула, але сила поверталася повільніше, ніж хотілося б.

— Доброго ранку, нехороша моя! — поперед Златана до вітальні запливла таця, заставлена так, що це відверто нагадувало кіношний сніданок у ліжко.

Дівчина вдихнула аромат кави і задоволено примружила очі.

— Не думай, що зможеш так задобрити мене, — попередила вона, коли таця приземлилася на журнальний столик перед диваном.

— Навіть не думаю. Це було б надто просто, — Златан спритно вхопив тост і вгризся в нього, розсипаючи крихти на тацю. — Між іншим, я усвідомив свої помилки, — пробурмотів він, поки Варта тяглася по крихітну філіжанку, щосили змушуючи свої руки не тремтіти. — Тому попрошу тебе про одну річ.

— Я уважно слухаю.

— День, максимум два. Дай мені рівно стільки часу, щоб завершити з викрадачами. Ні про що не турбуйся: у мене все під контролем, а тобі треба відпочити.

Варта поперхнулася кавою і ляснула вільною рукою об стіл.

— Ти таки про щось дізнався?!

— Майже, — Златан упевнено посміхнувся. — Власне, ти хотіла історію... Учора я пішов ва-банк із суддівськими заклинаннями й змусив менеджера забігайлівки передати кілька слів власнику. Контакт налагоджено. Сьогодні ми зустрінемося.

— Ти ж не підеш на зустріч сам?

— Ні. Ти що. Зі мною тінь. Ще я залишив маячок Амброзові, щоб він не випустив мене з поля зору, — Златанове лице спалахнуло усмішкою. — А ти поки набирайся сил.

Варта усміхнулась у відповідь. Їй подобалося, що він повернувся — впевнений Златан, котрий знає, що робить.

Дівчина врочисто вручила чехові половинку папірця, названого тайнописом, а тоді розповіла, як він працює.

— Це до біса рідкісна річ, нехороша моя, — здивувався маг. — Тішуся, що тобі не довелося продавати душу, аби її отримати.

— Я думаю, що незле мати якийсь зв'язок між нами. Про всяк випадок.

— Про всяк випадок, — Златан склав папірець навпіл, заховав до внутрішньої кишені жилетки й поплескав по ній долонею. — Тепер я готовий до будь-чого! Але якщо загуляю й писатиму тобі непристойні пропозиції, то сміливо ігноруй.

— Само собою. Непристойні пропозиції я приймаю лише наживо, — серйозно відказала дівчина й додала: — Я таки піду до відьом поговорити про ритуал. Не хочу валятися вареником, поки всі щось роблять.

— Тоді по тебе зайде тінь надвечір. Проведе.

— Тільки ніякого Евереста, я тебе прошу, — скривилася Варта.

— Так? Я думав, тоді сподобається побачити знайоме обличчя тут.

— Ні.

— Зрозумів. Ну, я ще попросив Амброза тримати на контролі, що тут діється. Щодо інших гостей, то не турбуйся. Маячків тепер стільки, що навіть вітер не прошмигне всередину непоміченим, — маг швидко дожував тост, стер крихти рукою і рвонув до дверей.

— Златане, я тебе, звичайно, люблю! Але якщо знову кудись щезнеш — тобі капець! — кинула дівчина навздогін, але чех уже грюкнув вхідними дверима.

Варта змусила себе з'їсти все, що приготував Златан, — він постійно наголошував, що на голодний шлунок не повоюєш. А ще вона хотіла наступного разу втілити «я тебе, звісно, люблю» не лише у словесній формі, тож треба було якомога швидше набиратися сил і для цієї щоденної війни, і для більш приємних речей.

Сон не йшов, тож дівчина зрештою перемкнулася на гортання копій книг про Вартових. Доволі нудні хроніки розповідали про участь захисників то в протистояннях магів, то в пригашуванні людських конфліктів, коли ті загрожували чародіям. Описи ігор минулого й «сила демона» викликали у Варти лише зневажливу усмішку. Як і одна доволі кумедна брошурка, яка пафосно оспівувала велич Вартових і їхню силу, що може протистояти однаково темряві та світлу, павутині, крейді й зіллю, а ще майстерно здирає тіні. Про павутину магів, крейду алхіміків та зілля відьом дівчина знала.

«Ти колись чув про те, що Вартові можуть „здирати тіні“?» — написала вона Златанові. Але той не відповів.

***

Златан подивився на годинник і звірив його з циферблатом на стіні. До зустрічі залишалося ще три хвилини. Сила слухалася, спалахи не розросталися всередині. Головне — втриматися на цій лінії відносного спокою.

Чех подивився на двері. Тихий, закритий зал дорогого ресторану. Чудове місце для вирішення питань. Головне — щоб усі запрошені прийшли.

«Я знаю, що ви робите, і готовий до співпраці. Можемо домовитися про мовчанку, або я зруйную вашу схему».

Прості слова, що змусили тих, хто покриває викрадачів, бодай заворушитись і зважитися на цю зустріч. Златан високо цінував дипломатію, але також знав і про вплив старого доброго шантажу, влучних погроз і кривавих обіцянок. Він планував пустити все це в хід, бо для м'яких методів часу залишалося надто мало.

Маг розминав пальці, приховані потертими рукавичками, і спостерігав за входом, причаївшись біля дверей. Тінь сиділа за столом у другому кінці невеликого залу й косилася на Златана блакитними очима Вартиного львівського знайомого: найкраще використовувати обличчя, яке ніхто тут не знає. До того ж тіні було значно легше обертатися на того, кого вона вже довгий час удавала.

Чех готувався однаковою мірою і до перемовин, і до нападу. Проте був певен: ті, хто стоїть за цією історією, намагатимуться його підкупити. Найлегше взяти когось до спілки, коли йдеться про гроші. Тим паче — він один.

Златан не думав, звісно, що Желібор з'явиться особисто — це було б украй необачно з боку новоспеченого судді. Проте в очікуванні візитерів маг перебирав подумки факти, які поступово об'єднувалися в цілісну картину.

Суддя чеський: світлий маг без особливих обдарувань раптом отримує розкішну посаду, мрію багатьох — хоча під боком є той же Віслав, який двох Желіборів завиграшки нагне. Подейкували, що Віслав цей надто ексцентричний та свавільний, але однаково! Аж тут натомість — посередній за силами суддя, у котрого зненацька береться вплив на фракцію, що висунула його

1 ... 47 48 49 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"