Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Листопад, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Листопад" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 169
Перейти на сторінку:
Копроним утискав Церкву Божу іконоборством, тоді всіх іноків із Візантії прогнав, і був той Студійський монастир порожній. Коли ж загинув той злочестивий цар і гоніння припинилося, знову почали жити іноки при Студієвій церкві, але небагато. У той час, коли преподобний зі своєю братією у Царгород прийшов, тільки дванадцять іноків у монастирі тому пробувало. Впрошений, отож, був преподобний од цариці Ірини і від святішого патріярха Тарасія і прийняв Студійського монастиря та й почав у ньому жити: побачив-бо місце добровгідне для пробуття іноків. Обновив та поширив монастиря і зібрав багато братії: приходили-бо до нього і з інших монастирів іноки, які зволяли жити в нього, бажаючи мати його собі наставником та вчителем; він же всіх приймав по-батьківському й нелицемірно їх любив. Не був у нього чесніший той, що від нього постригся, більше того, котрий з іншого монастиря приходив пострижений (як це багато нерозумних ігуменів творять, даючи перевагу тим, яких самі постригли, а які були від іншого пострижені, тих не як своїх, а як чужих мали), бо у преподобного отця Теодора всі рівні були, усіх однако любив і про всіх однаку турботу мав, знаючи, що один і той же іночий образ, коли будь-де хтось одягнеться, адже благодать хрещення одна є, де б її хто не сподобився: мірою-бо чеснот тільки різнилося воздаяння тим, що інокують. Але цього преподобного отця учні великі в чеснотах успіхи мали, а слава про святе їхнє життя повсюдно проходила, численні до нього приходили, бажаючи наслідувати подвиги їхні, і множилося число їхнє значно, що було й до тисячі братії. Бачив велику кількість учнів своїх преподобний, і що не можна йому самому всіх доглянути та кожного діяння, і слова, і помисли випробувати, через це, як другий Мойсей, поставив начальників, яких визначив за розумніших і в чеснотах управніших та подвижніших, і кожного з них належним найменував званням: одного економом, того еклисіархом, того доглядачем, того вгамовувачем — і назвав кожного за встановленою ним службою. Написав же і заповіді, як кожен із них має здійснювати повелене, почавши від найперших аж до останніх. Установив і єпитимії за прогрішення: одним кількість поклонів, іншим же який піст; і кожному прогрішенню належну покару: коли хто божественний спів залишить, і чи посудину поб'є, чи марно щось кине, чи зробить щось недбало, чи брата в чомусь скривдить, чи слова зайві і скаже через нестриманість язика, чи велеголосно зарегоче, сміючись, чи непокірливо й несмиренно ходить, чи, сидячи в трапезі, бесідує, не слухаючи читання, чи на харч нарікає, чи безсоромно та дерзновенно очима туди й сюди мече, чи щось інше з такого чинить — цьому всьому визначені єпитимії за ділами призначалися. Установив же і спільноту, щоб ніхто щось за своє не вважав, але спільне все: і спільна їжа, і спільна одежа, і кожному потреба спільна; у кого ж бо спільне життя, там спільне хай буде і вжиття. Подбав преподобний і про те, щоб іноки його нечасто виходили з монастиря в місто заради потреб монастирських: знав-бо, які бувають інокам, котрі по місту ходять, напасті від споглядання чужих лиць і від слухання лихих бесід. Через це захотів усередині монастиря всілякі ремесла мати, і навчалася братія всілякої майстерності: одні деревообробства й будівництва, інші ж ковальства, інші — ткацтва, ще інші — каменярства — і всякому, що монастиреві потрібно, ділу. Руки-бо до діла докладати, а у вустах завжди молитву Ісусову й Давидові псалми мати. Про такі звичаї Студійського монастиря, законоположення та устави повсюди слава пройшла, і численні всілякі в довколишніх містах і в далеких країнах монастирі те студійське начало собі переписували, приймали й утримували, а інші утримують і дотепер. Написав преподобний і книг немало вельми корисних, і слова похвальні на свята Господні й Богородичні склав, і святого Івана Хрестителя житіє гарними піснями пошанував, і численні канони та трипіснеці склав і, наче ріка премудрості, повна вод, напоїв і звеселив струмками учень та пісень своїх Божу Церкву.

По тому захопив царство Грецьке Никифор-мучитель і прогнав із царства благочестиву царицю Ірину. Тоді помер святіший патріярх Тарасій, а після нього зведений був на престола чоловік добродійний і такого сану достойний, що одне мав ім'я із царем, — Никифором-бо називався. Тоді знову почався розлад у Церкві, бо цар вищезгаданого Йосипа, відлученого, своєю владою у Церкву ввів і повелів, щоб йому дано було священнодійство. Супротивився патріярх цареві, наскільки міг, але коли побачив, що той люто яриться, злякався, щоб уся Церква не постраждала якось люто від нього, як і від попередніх лютих царів не раз страждала, тож прийняв, хоча й не бажав, Йосипа у спільноту. А це учинив цар на капость преподобному Теодорові, дратуючи його, — знав-бо, що Теодор того не потерпить, так воно і сталося. Викрив-бо Теодор царя, котрий насилля Церкві учинив, уводячи мирською своєю владою до Церкви того, якого святіший Тарасій з усім своїм притчем судив і відлучив. Розгнівався вельми цар на преподобного Теодора і в ув'язнення послав його на острови, що були перед містом. Те ж і братові його Йосипу учинив і доброблаженному старцеві Платону та іншим багатьом студійським інокам.

Прийшла-бо вістка до царя, що варвари найшли на Тракію і полонять її, цар тоді на бран наготувався, але не так бажав ворогів, як преподобного одоліти, і пішов із воїнством на Скити. Послав до Теодора, і лестощами, й погрозами приводячи його до однодумності. Теодор же відповів: "Належить тобі, о царю, учинити покаяння щодо учиненого гріха та й виправити те, що ти зруйнував, і так піти на війну. Але оскільки цього не учинив, через це тепер усевидяче око мною, нікчемним, так тобі провіщає: знай, що станеться, бо не повернешся із дороги, в яку ідеш". Цар же слова святого у ніщо взяв, більше прогнівився на нього, ще й похвалявся, повернувшись, багато зла вчинити святому. Але не сподобився повернутися, бо, за пророцтвом святого, вбитий був од варварів.

Прийняв, отож, після нього царство син його Ставрикій, але й той невдовзі помер, бо поранений був у бою, на якому із батьком своїм був, відтак Михаїл, котрий тоді мав чин киропалата, був вибраний на царство, муж, воістину достойний царської влади, добрий був і правовірний. Той, прийнявши владу, преподобного отця Теодора із ув'язнення повернув і всіх, що з ним, і достойною честю пошанував, і церковне хвилювання втишив. Йосипа ж знову, як непотрібне вудо, відсічено було від Церкви. У той час

1 ... 47 48 49 ... 169
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Листопад, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"