Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Арон тримається відсторонено, але це не заважає йому відчувати себе як удома. Обійшовши мене, не промовивши жодного слова, він іде до дивана.

Добре. Тоді я теж не втрачатиму часу.

— Я тебе запросила, щоб попередити важливу інформацію, — вибираю безпечну відстань і починаю свій монолог: — Степан Олексійович Флоров дуже цікавиться твоєю персоною. Він слідчий і веде справу Саніна. Я говорила про це Янісу, не знаю, чи вжив він якихось заходів, чи ні? Чи казав брат про це тобі, але, судячи з того, що мені сьогодні трапилося фото, де ти нібито підкладаєш вибуховий пристрій під автомобіль Андрія, справа набирає обертів.

Повільно вдихаю і намагаюся вирахувати його емоції. Марно. Хлопець ніби дивиться крізь мене. На вигляд більше схожий на статую, ніж на людину.

Хочеться підійти й гарненько струсити юнака. Я тут намагаюся важливою інформацією врятувати його життя, а він ніби води в рот набрав. Ну, що за ідіот?

Несподівано Арон оживає і цокає язиком. Відкидає голову на спинку дивана та розглядає стелю. Потім повертається у зворотне становище і знаходить мої очі.

— А якщо, — трохи примружується, примушує шкіру вкритися мурашками: — Я скажу, що це я гримнув татку твоєї майбутньої дитини. Здаси мене слідчому?