Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— Давайте, відвезу вас і сам поїду спатки. Набридло сьогодні підпрацьовувати водієм Кирила, — знову жартує Борис.

Ми йдемо до входу. Але раптом Лео зупиняється, ніби щось забула.

— Мені треба попрощаюся з Арсеном. Не гарно просто взяти і піти.

— Я з тобою, — ловлю Лео за руку, що одразу впадає в око Борису та Поліні. Та байдуже, нехай поговорять собі. Я не відпущу її одну до хлопця, який певне спить і бачить її поряд себе. 

— Як це мило, — кричить нам в слід Поліна. — Можна я сфоткаю вас і викладу в інсту.

Ми з Лео ніяк не коментуємо слова сестри. 

— Я не збираюся від тебе тікати, тому міг не йти зі мною.

— Мені не подобається твій друг, тож вибач, але я сам вирішуватиму, що мені робити, — міцніше стискаю руку Лео, ніби вона справді може вирватися. — Особливо коли справа стосується моєї дівчини.

— Фіктивної дівчини, — поправляє мене дівчина.

— Зараз це не має значення, бо всі думають по-іншому.

— Арсене, — гукає Лео свого друга, який стоїть в компанії дівчат, де одна наперед іншої намагаються справити на нього враження. Жіночої уваги йому вистачає, але по-справжньому зацікавлено від дивиться саме на Лео. Чоловіки завжди таке відчувають. 

— Лео, а я вже й не чекав тебе сьогодні побачити, — не добре зиркає на мене хлопець. — Думав, що твій сірий вовк вже забрав тебе. 

— Якраз забираю, — я вклинююся в розмову і обіймаю Лео за талію. Дівчина гнівно зиркає на мене.

— Я б запропонував лишитись, але бачу, що випадок запущений, — продовжує злити мене цей Арсен.

— Дякую за запрошення, але нам справді час, — на останок каже йому Лео, мило усміхається і ще й цілує в щоку. 

І ось це все неподобство відбувається в мене перед очима. 

— Пішли, — ловить Лео мене за руку і тягне до виходу. 

— Це що таке було? — обурююся я. — Ти для чого його поцілувала? Ми ж домовлялися?

— Я нічого страшного не зробила. Ми з Арсеном друзі, — спокійно каже Лео. — Тебе ж цілує в щоку Вікторія, коли ви бачетесь. А ще вішається на тебе ніби вона не має чоловіка. 

— Це зовсім інше, — злюся я, бо хіба таке порівнюють. 

— Так, інше, бо Арсен тобі не подобається і ти хочеш, щоб було по-твоєму.

— Лео, я не хочу знову з тобою сваритися.

— То не сварися, ти ж перший почав, — заявляє мені дівчина і виривається на декілька кроків вперед.