Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

, : .

Я смикнув Дарлінг на ноги, коли звір завив позаду нас, і нам вдалося дістатися до місця, де кружляли Кровоточиві птахи: тупикова сторона ліворуч від нас.

.

Руїни широкої дерев'яної споруди були складені в центрі простору. Самотній сидів на верхівці дерев'яної балки, яка виступала майже вертикально з клубка, і тварина злетіла і знову приєдналася до інших у небі вгорі, коли ми наблизилися.

Ми забігли в глухий кут, але нічого не сталося, коли ми під'їхали до купи уламків.

.

Дарлінг витягла зброю, коли хуртовина покотилася вулицею і понеслася до нас.

?

Що тепер?

! .

Бий зі мною! – сказав Френк.

?

Чи це допоможе?

.

Це неодмінно допомогло б йому. Я витяг гвинтівку і приготувався вибухнути, хоча й не думав, що це принесе нам якусь користь.

Засніжене створіння з гуркотом кинулося до нас, і тепер я бачив його чорні очі, що світилися у вирі, що оточував його. Я зняв закляття, і все почервоніло.

.

На коротку, жахливу мить я подумав, що збив нас зі шляху, загнувшись у глухий кут.

, : .

Потім світ зрушився, і дощ почав бризкати з моїх плечей — з броньованих полдронів, які знову накривали їх, — і ми з Дарлінгом стояли на одній вулиці, перед тією самою будівлею, над якою кружляли Кровоточиві пташки: шибеницею.

.

Три зашморги звисали з широкої поперечини, що проходила через довгу дерев'яну платформу, а під кожною з них стояли люки. Двоє з тих самих охоронців, що були раніше, тягнули Брандта дерев'яними сходами, що вели на платформу.

, .

Перед очима покотилася багато прикрашена карета, запряжена квартетом величезних вороних коней, і погляд Брандта був міцно прикутий до транспортного засобу.

Підбіг охоронець і відчинив карету, і звідти вискочив невисокий чоловік, загорнутий у плямисте хутро. Його ліве око було вкрите темною плямою тканини, а три вертикальні шрами починалися над плямою і закінчувалися значно під нею.

,

Чоловік підійшов, злегка накульгуючи, в той час як кілька багато прикрашених охоронців вийшли з його екіпажу і витягли з того місця, де вони були встановлені на машині.

? .

Мисливець? – сказала Дарлінг.

.

Має бути.

?

Як ви думаєте, що відбувається?

, -

Все, що я знаю напевно, це те, що таксидерміст робив набагато більше, ніж таксидермія, і що хлопець з Хантсмана змушував його робити ще більше. Я озирнувся навколо, помітивши тридцятирічних охоронців, що вишикувалися вздовж найближчих дахів, безліч блакитних примарних істот, які літали високо над ними, і блакитне сяйво, що насувалося з усіх боків.

?

Думаєте, він створив привидів?

, .

Зшиті докупи натовпи, привиди, все. Безумовно.

?

А та величезна штука, яка просто погналася за нами тут?

.

Ніякої підказки немає. Я кивнув на Єгеря, який тепер стояв перед шибеницею і дивився на Брандта, коли охоронці накинули йому на шию зашморг. Але я думаю, що ми скоро дізнаємося.

.

Єгер відкашлявся. Найкраще моліться, щоб це закінчилося з тобою, Брандт.

?

Чи що? – сказав Брандт. Мені нема чого тобі взяти.

. !

Я просив вас про одне. Єгер підняв палець. Один. І подивися, що ти намалював, Брандт. Подивіться на моє місто!

,

Я з самого початку казав вам, що це не спрацює, сказав Брандт, моторошно спокійно перед обличчям спалаху Єгеря. Я ж казав тобі, що ти занадто багато просиш. Ви ніколи не розуміли природи моєї роботи. Вас не можна було турбувати, і ось ми тут.

Будь ласка. Єгер зробив короткий рух однією рукою, і охоронці відійшли від засудженого. Будь-який звір з голкою може набити труп.

?

Тоді навіщо я тобі знадобився? У вас є все, чого тільки може бажати чоловік, але ваша єдина радість полягає в тому, щоб озирнутися назад.

Він поправив невисокого чоловіка своїми яскраво-блакитними очима. Коли ваших трофеїв перестало вистачати? Компанія, яку ви постійно розвиваєте, втомилася від ваших маленьких історій? Чи вони помітили, що звірі, над якими ви здобули перемогу в молодості, ставали дедалі страшнішими з кожною чашею вина, яку ви випивали?

?

Брандт підвищив голос, який чітко розносився над дощем. Ви взагалі знаєте, чого він прагнув? Чи хочете ви знати, чому він виманив мене з мого дому, чому він змусив мене трудитися від його імені в глибині його палацу, в той час як моя дружина лежала у своєму ліжку, хвора на лихоманку і горе, чекаючи на допомогу, яку він обіцяв, але так і не надав?

, : . .

Маленьке шоу для своїх друзів. Салонний трюк. Він хотів, щоб привиди істот, яких він убив у молодості, нишпорили по його палацу, тремтіли щоразу, коли він показував своє обличчя. Він дивився на Єгеря, блищали блакитні очі. І я повторював вам знову і знову: не все так просто. Що ви намагаєтеся звести щось неймовірне — те, що ви навіть не спромоглися зрозуміти — на прокляте світлове шоу.

— . ! .

Я попросив вас повернути спогад до життя, — прошипів Єгер. Надати йому форму — і все. А ти подарував мені проклятого привида! Ця істота вбила чотирнадцять моїх людей, перш ніж ми придумали, як її придушити.

.

Посмішка Брандта була найхолоднішою з усіх, що я коли-небудь бачив.

:

Ти все одно не розумієш: спогади – це привиди, Мисливець. І коли ви оживляєте спогад, те, що ви пам'ятаєте, дуже рідко є тим, що ви отримуєте.

.

Єгер провів великим пальцем по власному горлу. Один з охоронців кинув вимикач, і люк випав під Брандтом.

Він упав, але зумів обхопити зашморг зв'язаними руками досить далеко, щоб падіння не зламало йому шию. Його ноги смикалися під ним, але він не зводив очей з Єгеря.

,

Звірячий холодний порив вітру пронісся по подвір'ю, і сильний дощ різко змінився таким густим снігом, що я ледве бачив карету, не кажучи вже про охоронців, які крокували по дахах.

,

Очі Брандта закотилися в потилицю, а потім з палацу вирвався вибух блакитного світла, що спалахнуло з усіх вікон одночасно.

,

Спогади не можуть вбити, сказав Єгер, голос якого вперше затремтів. Його погляд був прикутий до палацу, і він уже заднім ходом рушив до своєї карети.

, — , —

Брандт почав сміятися, глибокий, веселий звук, який настільки дисонував зі сценою переді мною, що у мене поколювало шкіру. І коли