Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

— Яка зустріч, Кейт! Ти вирішила зайти раніше? — я обернулася, а переді мною стояв Джордж.

— Ця зустріч стане тобі останньою! — зло прошипіла я і спустила курок. Але промахнулася.

— Твою матір! — вилаялася.

— Тіа, бери ствол. Хейлі теж. Есмі, хапай ніж і тримай дитину, — я пам'ятала, що дружина Жерара була не навченою. Він намагався не вплутувати її у брудні справи. Дівчата схопили в мене зброю, що я відібрала у вбитого охоронця і, до снаги, почали допомагати мені.

— Ти довго, — з усмішкою сказала Хейлі, дивлячись у мій бік.

— А ти чекала на брата? - Здогадалася я.

— Ні, — ось тут, я аж кулю пропустила і вона зачепила руку.

— Не відволікайся! — крикнула вона і я, впавши на стіну, зрозуміла, що щось не таке.

— Дівчатка, прикрийте! — крикнула їм. А за нами вже вели посилений обстріл люди, які прибігли на допомогу Джорджу.

Ну а я, з усього маху, вдарила об стіну ногою.

— Порожня, — зрозуміла я і, не вагаючись, почала прострілювати шлях до відступу.

— Есмі, бери дитину і лізь туди! — прокричала, а сама приєдналася до дівчат. Місце я перевірила – виявився якийсь склад.

— Ігорю, позаду нас стіна, там склад. Я по одній відправляю дівчат. Забирайте швидше. Патрони закінчуються, — донесла я. У мене третя крамниця вже порожня.

— Акерман, всередину! — Хейлі кивнула, забираючи в мене магазин на "Удав".

— Тіана, зараз рахуєш до десяти, а коли буде десять — біжиш до решти — я віддала їй рацію зі зв'язком, із частотою "Койотів".

— Дурепа, сама - не вистоїш! — почувся голос Саймона по рації. Йому теж, схоже, вручили рацію із частотою "Псів".

— Зараз виходу немає. Ігорю, на якій відстані від місця призначення хоча б одна команда?

— Тридцять метрів. Снайпери зняті.

— Пам'ятай, що всередині на платформах ще солдати.

— Ми в будівлі. Про них не турбуйся, — почувся голос Лукаса.

— Бульдогу, вибухівка готова! — почувся незнайомий голос. — Вибухне через п'ять хвилин.

— Що...? — Мет намагався щось відповісти, але домовити я йому не дала.

— Ви ідіоти, з котушок зовсім злетіли? Я не знаю, куди веде склад, то що ж ви... — домовити я не встигла — куля врізалася в бік і накрила жахливий біль.

Чиїсь руки почали хльостати мене по щоках.

— Кейт, ау! Прийди до тями! Живо! — на мить здалося, що це Метью, але ні.

Руки Тіани били по обличчю та затискали рану.

— Твою матір! Хлопці, нам терміново потрібна допомога. І госпіталізація. У Кейт кульове поранення! — кричала Тіа, а я чуючи звук розбитого скла, пострілів, криків Метью - у вухах стояв дикий дзвін. З цього стану мене вивела теж Тіана.

— Вставай негайно! — репетувала вона так голосно, що захотілося її вдарити.

— Ігорю... де місце вибуху і який радіус дії? — ледве чутно, спитала я.

— На південний захід. Тридцять метрів від тебе, прямою. Але в обхід п'ятдесят. Радіус – як завжди.

— Ідіоти! Добре, — я зусиллям волі трималась у свідомості. Розуміла, що наші просто не встигнуть піти з периметра, — Направляй!

— Тіа, зараз спонукай подругою, а не лікарем. Потрібно знешкодити вибухівку або вибухнемо все.

— Який загін поряд?

— Альфа, вісім метрів.

— Прийнято. Бульдог, прикрий, — "Шалений" мене не дарма прозвали.

— Добре, — почувся голос Метью

— Ігорю! — гаркнула я.

— Лізь у приміщення складу. До упору, праворуч.

— Там стіна і вихід тільки зліва, — сказала Тіана. Схоже, всі вже налаштувалися на загальну частоту.

— Знаю. "Мисливець" розчистить шлях.

— Добре.

Метью:

Коли побачив мотоцикл і світле волосся – охренів. Вона ось так, напролом! Рвонув був, але почув подальшу розмову.

— Лейтенанте Скворцова, — о, Боже, додумалися ж.

Я твердо вирішив, що більше ніколи не допущу свою дитину до будь-яких завдань. Коли вона виводила дівчат, то підставилася найбільше. Вибухівка була, на всякого пожежника. Але я й подумати не міг, що пригрів у себе пацюка. Ця падаль вирішила підірвати нас усіх. Від прокляття на адресу цього зрадника мене відірвав крик Кеті, що рве на шматки.

— Кейт! Кейт! Кеті! Відповідай! — закричав я, а потім почув:

— Твою матір! Хлопці, нам терміново потрібна допомога. І госпіталізація. У Кейт кульове поранення! — голос Тіани боляче врізався у свідомість. Я чудово зрозумів, що говорила Кейт про вибухівку та її знешкодження, але прийшов до тями тільки, коли до мене звернулася Кеті:

— Прийнято. Бульдог, прикрий.

— Добре, — і я жестом показав хлопцям вогонь.

Знав, що інакше ніяк. Я був не дуже сильний у вибухівці й мої хлопці теж. Єдиний, хто в ній розбирався, зрадив і швидко змився, кудись подалі. Якось краєм ока помітив, що Джордж ховається біля стіни і я, не роздумуючи, рвонув до нього.

— Стояти! — рикнув я і відкрив по ньому вогонь, але, на жаль, не влучив.

Наздогнати я його зміг лише за кілька десятків метрів.

— Сволота! — стріляю я, але не вдається потрапити до нього. Слизький гад!

— Ну, що ж ви так, пане Акермане, — і тут куля влучила мені в плече.

— Якого біса ти робиш? — питаю я зло.

— А що не зрозумілого? Готуюся тебе вбити. А потім, і твою дружину з дочкою, сестрою, друзями.

— Навіщо тобі це? — скрип моїх зубів заглушує мої ж слова, а потім ще одна куля потрапляє у руку.