Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

Хапаюся руками за плечі чоловіка, намагаючись втриматися. 

Розриваю поцілунок і втикаюсь у його шию. Не можу більше стримуватись. Тіло тремтить, а ноги не тримають. І я давно впала б, якби не Давид, який другою рукою обвив мою талію і допомагає стояти.

Мені так добре, що я навіть не можу контролювати себе. Рухаюся назустріч його пальцям та  прикушую свою долоню, щоб не закричати. Відчуваю, як важко стає внизу живота, навіть розпливається перед очима.

Мої стогони обриває стукіт у двері. Не розумію як, але за мить опиняюся у ванній кімнаті.

Давид обертає мене обличчям до дверей, а сам стає позаду.

Чую, як до моєї кімнати хтось заходить і намагаюся відштовхнути чоловіка, але він тільки сильніше притискає мене до дверей і навіть руку не забирає з моїх трусиків. Навпаки, ніжно погладжує складочки, наче заспокоює. 

І я відчуваю, як заводжуся з новою силою.

— Саша, все гаразд? — чую голос батька.

Стискаю ноги, даючи зрозуміти, що треба зупинитися, але Давид ловить клітор і починає його перекочувати між двома пальцями. Прикушую свою руку, щоб не видати стогін.

— Так, тату, — ледве вичавлюю і знову закриваю долонею рота.

— Я чув якісь звуки, — продовжує батько.

Чую, як він наближається до нас, але не можу вже нічого контролювати. Трусь об пальці чоловіка. 

Я хочу кінчити. Дуже. Не можу більше триматися.

— Скажи, що ти приймаєш ванну, — Давид шепоче мені на вухо.

 І його рука з живота переміщується на мої груди.

— Сашо, у тебе все гаразд? — питає тато за дверима.

“Боже, хай він піде…”, — молюся про себе. 

На секунду Давид зупиняється, і я розумію, що це знак.

— Тату, все добре. Я приймаю ванну.

Встигаю договорити, як чоловік відсовує чашечку бюстгальтера й обводить пальцями мій твердий сосок.

— Тоді добраніч, доню. Гарних снів.

Не можу відповісти. Просто впираюсь чолом у двері та намагаюся не видати нас.

Чую, як зачиняються двері кімнати, і в ту ж мить Давид затискає сосок, а потім вводить у мене палець, натискаючи на клітор.

Тіло просто розривається. Мене всю трусить, а у вухах чую лише шум. І насолода. 

Наче летиш. Невагомість...

Відчуваю, як чоловік підіймає мене на руки та вкладає на ліжко, накриває ковдрою, а сам сідає поряд.

Повіки такі важкі, що ледве можу розплющити очі. Губи заніміли, і я така розслаблена. А ще виснажена...

— Спи, дівчинко... Ти незрівнянна...

Очі самі заплющуються.

А на губах залишається легкий поцілунок...