Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Я ніби як не сьогодні потрібен?

— Ліко, тобі варто піти прогулятися, сходити в гості.

Подивилася підозріло на шефа.

— Іди, іди.

Нік сховався назад, я пішла в портал. Дядько зустрів мене розкритими обіймами.

— Ви мене в гості викликали чи у справі?

— Ось так от одразу хочеш усе дізнатися, а просто погостювати тортик із нами поїсти. У Ніка іменини, він пригощає. Завтра його у вашу дільницю віддам на час. На час! Самому потрібен.

— Так я ж не претендую, — сказала з усмішкою.

Поки їла торт надійшло повідомлення, що йде облава кількох бандитів. Ми чай уже якраз допивали. А хлопці просили допомоги в затриманні дуже спритних негідників.

— Допоможеш хлопцям? Я пам'ятаю, ти дуже швидко бігаєш. Тільки якщо можеш.

— Уже можу, начебто до тями вже прийшла.

Нік сидів мовчки, поглядав уважно на мене. Він практично на своїй шкурі відчув через що я пройшла.

— Точно? Як коліно? — запитав він із примруженням.

— Коліно, як і очі, вилікували ще в лікарні. Мене ще після лікарняного тренуваннями навантажили. Тож уже в нормі. Бігати точно зможу.

— Ти взагалі їси? — запитав дядько, набираючи техвідділ — До вас зараз Анжеліка зайде підберіть їй кепку для маскування.

— Їм, ти просто відвик, що я шкіра і кістки.

— Уже навіть у мене виникає бажання нагодувати діточку, — пробурчав він. — Брат тебе скоординує по порталах.

— Угу.

Послала дядьку повітряний поцілунок і втекла. Нік пішов слідом за мною.

— Ти теж береш участь?

— Твій дядько хоче, щоб я був поруч і пригледів за дитинкою, — сказано було єхидно.

— Ну-ну, попрактикуйся в ролі татка.

— Гей, Лік, це звучить вульгарно, — сказав Грег.

— Кожен думає в міру своєї розбещеності, — фиркнула я.

Нік тихо розсміявся. Я йому підморгнула. Знає, що я підколюю без вульгарних натяків.

— Привіт! — сказали близнюки, які працюють у технічному відділі. — Як тобі такі кепки? Тобі або цю з рудою бахромою, або із зелено-синіми дредами.

Рука здригнулася, коли взяла руду кепку. Навіть приміряла.

— Тобі личить, — сказав старший брат. — Але краще візьми з дредами. Там маленькі ріжки антенки і відеозапис у них же.

Одягла запропоновану кепку з імітацією дредів з-під неї. Брат помацав маленькі ледь помітні ріжки. Лукар, обурено зашипів.

— Навіщо ж чіпати. Я ж налаштовую її прослуховування. А ти камеру залапав!

Хлопець підійшов і обережно протер кінчик рогу.

— Руками не чіпати, — сказано було моїм братам.

Потім Гілберт описав мені місце, куди відкрити портал. Це був передбачуваний маршрут, яким гнали бандитів. Відкривши портал зрозуміла, що зібралося ще з десяток хлопців. І на портал вони поглядають насторожено.

— Це безпечно? Він нас не розщепить?

Я тільки очі закотила і показала жестом мовляв ідіть. Брати пішли першими, потім Нік. Решта стоять і дивляться.

— Якщо енергії не вистачить він вас просто не пропустить. І якщо будете тупити підете пішки.

Миттю подіяло і швидко пішли в портал. А далі була біганина за п'ятіркою спритних хлопців. Коли погналися за ними зрозуміла чому не взяли машини. Вони такими маршрутами тікали, що машинами довго об'їжджати. А я на бігу відкривала портал і скорочувала нам шлях. І трьох спіймали буквально за п'ять хвилин. Два, що залишилися, зрозумівши, що їх оточують. Кинули згусток темної магії саме в мене. Я спокійно виставила щит. А потім інстинктивно розкрила крила і ними захистила себе і хлопців, що були поруч, від удару в спину. Виявляється, вони бігли у своє лігво і тут у них була підтримка. Ще десяток озброєних бандитів.

— Прокляну так, що жити не захочете, — захекавшись сказала Маргарита. — Привіт, Ліку.

Згусток темної магії пролетів поруч із нею, вона навіть бровою не повела. Але простеживши, що енергія пішла в землю, примружилася і подивилася на того, хто кидав. Той гикнув і впав на п'яту точку.

— Так-с голубчики самі себе видали. Швидко всі здалися, не доводьте до гріха. Я втомилася бігати. І вже підготувала низку проклять, так щоб вам жити не хотілося.

— Здохни відьма! — крикнув один із бандитів і кинув у Маргариту заклинання.

Вона спокійно спалила його на підльоті. Ми з нею переглянулися, мовляв вас же дурнів попередили. Я виставила на колег захист. Гілберт ще й другим шаром зміцнив. А його дружина випустила не смертельне, але дуже капосне прокляття корости. Бандити дружно почали чухатися, до того ж намагаючись одразу в усіх місцях. А подруга задоволено посміхнулася і кинула заклинання сітки.

— Усе можна пакувати. Чесатися будуть ще години дві. Будете пакостити, будете гадити в штани, — мстиво сказала подруга бандитам.

— Фу, Марго! — змолився брат. — Це дитячий садок. Машини загадять.

— Порталом відправлю.

— Енергетичний підгузок зроблю, — сказала вона незворушно — не смердить і не бруднить меблі. Ти думаєш, як я дочок привчила до горщика?

— Як багато я не знаю... — тихо сказав брат.

Бандити вирішили вже не злити відьму і здатися по-хорошому. Тому що мстити відьма може по-різному і зараз просто відіграється за зайву біганину, доставляючи незручності. Але ж може і смертельно проклясти. Щоправда такі живуть на першій площині і за такі прокляття їх заарештовують. Але у відьми при виконанні можуть бути послаблення в цьому плані.

Не встигли ми бандитів відправити в камеру і колег у відділок. Коли повз пробігли двоє чортів із білявими хлопчаками на плечах.

— Так, я не зрозуміла. Я їх уранці в сад відвела! Уб'ю!

— Допоможу, — сказала Маргарита з Гілбертом в один голос.

Я перекинула на одного з колег управління порталом і побігла слідом за чортами. Марго і Гілберт уже бігли за ними.

— Що там попереду? — запитала в брата.

— Через три кілометри край площини. Тобто глухий кут!

На бігу переглянулася з подругою і зробили чортів підсічку і коли вони падали магічною сіткою підхопили дітей. Несподівано сітку смикнули, і діти опинилися в лапах у монстра, що був на мінус першій площині. Я застигла побачивши його.