Читати книгу - "Поза законом, Олена Федорова"

     Напевно, Микитович щось запідозрив, бо почав їм регулярно телефонувати і розпитувати то про одне, то про інше. Дмитро нюхом відчував, що тут щось нечисте.

     І тут їм поштою прийшли великі томи кримінальної справи. Точніше – колишнього відмовного матеріалу.

     - Що це таке? - здивовано спитала Лола, увійшовши до його кабінету і розглядаючи купу товстенних тек, хаотично розкладених на столі.

     - Вгадай з одного разу!

     - Відразу здаюсь! - підняла руки дівчина.

     - Експертизи нашого Покотила. Із головного бюро.

     - Що? - прийшла в невимовне збудження Лола. - Чому?

     - Надіслали нам для ознайомлення. Батьки покійного звернулися до столиці. Там зробили комісійну повторну експертизу.

    - І що?

    - І те, що вони підтвердили наші Висновки! Вони теж вважають, що це – не його тіло!

    Ульяш зраділо прочитав передостанню сторінку останнього тому і схопив Лолу в обійми!

    - Ось це поворот!

    - Ура! Правда таки тріумфує!

    Він закрутив у руках дівчину, і вони залилися щасливим сміхом.

    - Бачиш, правду треба завжди шукати!

    - Згодна! Хоча, підозрюю, що в даному випадку, Микитович просто не встиг потурбуватися.

    - Можливо, просто не знав, що вони подали на перегляд справи?

    - Ну, як би там не було, важливий результат!

     З приводу цієї перемоги молоді люди вирішили влаштувати собі сьогодні ввечері романтичне побачення.

     Наприкінці робочого дня їм знову несподівано зателефонував п'яний, судячи з говірки, Микитович і почав скаржитися, що із-за них, їх ї…уть вищі інстанції.

    - А що Ви думаєте, що Вам так можна до нас, а їм не можна? - з'їхидничав Дмитро, не звертаючи уваги на можливі наслідки своєї репліки.

    - Ти там не заговарюйся! Хоч вони й підтвердили твій висновок, але… я знайду на вас усіх управу! - п'яно пригрозив начальник.

    Де це він збирається знайти ще вищу інстанцію? У Гаазькому суді?

  Молоді лікарі засміялися. Усі знали, що в Україні найвищою інстанцією було Головне бюро судмедекспертизи.

    - Не знаю, добре чи погано те, що ми вирішили пов'язати своє життя разом. Адже ми і на роботі весь час разом, і вдома будемо. Чи не набридаємо один одному? - почала міркувати ввечері Лола.

    - Ти така різнобічна, що ніколи не зможеш набриднути. Боюся, щоб не сталося навпаки, - запевнив її наречений.

    - Ні, не турбуйся! - сьорбаючи з келиха вино, промуркотіла Лола. Тепер, у розслабленому стані, вона була такою чарівною кішечкою, що Дмитру хотілося її обціловувати без кінця, з ніг до голови.

    - Чому?

    - Тому що в тебе, крім серйозності, є ще щось чудове. Ти - незрівнянний коханець!

    - Серйозно? – здивувався Дмитро.

     Рая такого йому ніколи не казала. Так, і як вона могла таке говорити, якщо не давала йому і краплі ініціативи! Лола ж була такою солодкою цукеркою, що молодик відчував, що просто обожнює її.

     Тому секс із нею був не сексом, а прямо якимось служінням їй.

     У його житті ніколи не було жінки, яка б так збуджувала його завжди - чи то знаходячись поруч з ним, тримаючи схилену голову на його плечі, чи розповідаючи співробітникам про прочитану нею наукову книгу.

     Їм було чудово цього вечора, перебуваючи разом, у теплій та затишній квартирі.

   Але, був у місті і чоловік, яка зараз мучилася розпачом і прямо протилежними емоціями… Час тривалого відрядження Едуарда Шеремета добігав кінця. Незабаром мав  настав час повертатися до столиці. Якби таке трапилося з ним ще рік тому, він би прагнув виїхати з цієї провінції якнайшвидше. Він давно рвався на службу до Офісу генерального прокурора. 

    Нині зв'язки зробили свою справу. І вакансія для нього вже наклювалася. Ось тільки честолюбні плани кудись зникли з його голови, і взагалі йому було не до роботи. Молодий чоловік не розумів, що йому робити. Вперше у житті йому зустрілася дівчина, яка зачепила його до мозку кісток. Досі він ставився до жіночої статі цілком споживчо, навіть не думаючи про них, як про особи, рівні йому.

    І тут йому зустрілася не просто дівчина, а зірка. Справжня. Путівна. І дала йому відворот! Ось це поворот! Що ж йому далі робити?

    У столиці йому варто лише поманити пальцем, і будь-яка дівчина була б готова до його послуг. Адже його батько та сестра були верхівкою одного з найрейтинговіших телеканалів країни! Усі мріяли хоч наблизитись до таких людей. Лола ж не виявила жодної зацікавленості до його статусу. Можливо, він був колись приємний їй зовні. Або вона просто по-людськи симпатизувала йому. Ще тоді до аварії. Все-таки, вона була вхожа в їхню компанію, що веселилась разом на дискотеках.

     Новина про те, що судмедексперт загинула разом із їхнім співробітником, вразила його тоді.

   Кілька днів він не міг прийти до тями. Ще б пак, адже, приємна дівчинка, яка працювала разом з ними, ще вчора була такою життєрадісною, а тепер її вже не було в живих!

    До того ж, побачивши вперше її свіже приємне личко з щирим поглядом променистих очей, Едік був зачарований нею. І, звичайно, хотів приволоктися за нею. Всі тоді хотіли приволоктися за нею. Але коли він дізнався, що вона загинула, тоді він уперше жахнувся і відчув, що насправді був зацікавлений нею набагато глибше, ніж йому здавалося.

    Потім, коли він випадково знайшов її в їхній відомчій лікарні, він не міг повірити своєму успіху. І боявся злякати і успіх, і Лолу. Знаючи, що Ульяш був одержимий нею, що було видно і з його не відривних поглядів на неї, і по тому, як Дмитро невідступно всюди слідував за нею, він розумів, що повинен тримати в таємниці факт виявлення дівчини. Тільки так Едуард міг оволодіти її увагою. Він мав надію на те, що він встигне завоювати дівчину своєю опікою та увагою.