Читати книгу - "Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат, Данило Ульянов"

Земна вода поєднана з небесною, а тому є символом морального і духовного очищення. Аби викликати вологу з небес, приносили в дар найсвятіше творіння землі — хліб. При повенях, щоб дістати милості води, селяни приносили їй жертви. Донедавна існувала віра в те, що річка, розлившись навесні, не спаде доти, поки не прийме жертву. Отож люди кидали в річку курку чи півня або ж мишу. Жертвоприношення часом бували й більші — топили коней, іншу худобу.

Водним духам, крім хліба, кидали сіль, варену рибу, мертвонароджених дітей, дохлих тварин. Бджолярі топили перший рій у жертву водяному. У велику посуху із землі викопували останки потопельників і кидали у воду, аби повернути їй те, що належало по праву. Люди в такий спосіб намагалися задобрити воду, аби вона змилостивилася над ними.

В українських козаків найстрашнішою карою вважалася страта водою. Найнебезпечніших ворогів православної віри, таких як єзуїти, ксьондзи, ясновельможні польські шляхтичі, крамарі або ж зрадники, тягнули по кілька десятків верст до першої калюжі або водойми й топили. Козаки були впевнені, що вода змиває і топить напасті злих демонів, а вороги православної віри саме й були злими, нечестивими демонами. Тож душа страченого такою наглою смертю не потрапляла ні до раю, ні до пекла, а мучилась у постійній невизначеності й на тому світі. Саме так козаки очищували рідний край від нечисті, використовуючи воду.

На Поділлі й дотепер зберігся давній козацький звичай посвяти юнака в козацькі джури. На Водохреще дорослі чоловіки тримали молодого хлопця догори ногами над вирубаною в кризі ополонкою у вигляді сонячного хреста і тричі вмочували його чубом у свячену воду. Це була символічна присвята майбутнього воїна язичницьким Богам. Вважалося, що коли козак гине на полі брані, то Боги саме за чуба піднімають його до себе. Після такої ініціації юнак-джура міг вирушити на Січ для подальшого навчання войовничої справи та здобуття звання воїна.

Особливу силу мають орденська, стрітенська, благовіщенська, купальська та непочата вода. Благовіщенська вода відвертає лихі сили та привертає добро; відганяє від людей лихоманку, а від нив — град і зливи. Дощова вода допомагає від головного болю, при хворобах очей і при бородавках. Особливо корисними вважаються крапельки першого дощу, що залишаються на городині. За повір'ям, якщо вмитися навесні під час першої грози, то ніколи не хворітимеш.

Зоряна вода використовується для того, щоб у корови прибувало молоко. Для цього беруть двоє порожніх відер і йдуть до схід сонця до першої криниці. Набирають у кожне відро потроху води, ставлять відро й примовляють: «Добрий день тобі, водо Уляно й земле Тетяно! Прибуваєш ти, водо, з гір і з долин, і з усіх країн, прибудь же моїй корові рябій в жили і в нажили, в біле молоко, в тлусту сметану і в товстий сир». Від першої криниці йдуть до другої; добирають у відра води більше і кажуть ті самі слова. Від цієї криниці йдуть ще й до третьої; там набирають повні відра, використовують ті ж слова, й несуть їх додому. Зоряна вода має перестояти де-небудь у захищеному місці до вечора, і пити її не можна. Коли настане ніч зоряна, тоді виставляють ту воду на зорі.

Вранці, як настане час доїти, беруть ті відра з водою і йдуть до корови. Першим відром тричі поливають корову й щоразу приказують ті слова, що й до води. З другого відра корові дають пити. Якщо вона не вип'є всієї води, залишки виливають у помиї.

Цілющими властивостями характеризується купальська вода. Хворим на шкірні хвороби радили в цей святковий день до схід сонця скупатися в річці. Цілющі властивості приписувалися й зібраній до схід сонця на Купала росі, яку використовували при захворюваннях очей. Існував також звичай занурювати хвору дитину у воду, настояну на «іванівських травах». Таку воду збирали, розстеливши в полі полотно, а коли воно намокало, вичавлювали з нього вологу.

Наговірну воду, над якою проказував замовляння знахар, використовували при найрізноманітніших захворюваннях: пристріті, вроках, переляці тощо. Вона була необхідним атрибутом при лікуванні від укусу гадюки.

Джерельну воду з криниці, річки або інших водойм набирали до схід сонця. При цьому її черпали із заходу на схід, проти сонця, а повертаючись з нею додому, не оглядалися назад. Удома потрібно було промовити такі слова: «Добрий ранок, колодязе Павле, і ти, земле Тетяно, і ти, водо Олено, обмиваєш луги-береги, обмий тіло і кості». Така вода була необхідним компонентом при замовляннях уроків. Наливши в миску непочатої води, знахар чи знахарка кидали по одному тричі по дев'ять вугликів, рахуючи: «Не дев'ять, не вісім…» — і так до одного. Шепотіли замовляння, давали хворому попити трохи цієї води, натирали нею або кропили чоло, груди, руки, ноги і виливали її на дерево чи на дев'яту межу. У непочатій воді також купали дитину-немовля.

На джерельну воду, тільки-но наблизившись до криниці, в давнину карпатці читали таке замовляння: «Водице-Арданице, миєш два береги, третю середину, четверте корінь, п'єте каміне, шесту душу, на имнє (ім'я)! Обмий її вид омрази жгучьої, болючої смертельної, пекучьої, скіпачької, лупачької!» Потім потрібно було набрати воду, мовивши: «Водичко свєтичко! Течеш з високих гір, з глибоких нір, усе лихе обмиваєш, сама чіста пропливаєш. Обмий чоловіка (ім'я) вид вуру, пострілу, клику наслання й лихого часу», а після цього тричі сплюнути.

Удома читали змову на воду, яку потім пили або ж робили відлив воском на цю воду: «Помагаєш ти, вода явленая, очищаєш ти, вода явленая, і луги, і береги, і середину. Очищаєш ти, вода явленая, нарожденного (ім'я) од прозору: надуманого, погаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького. Підіте, уроки, на сороки, на луги, на очерети, на болота, на моря».

Можна було також застосовувати такі змови:

1. «У моря калина, під калиною дівчина, вона не знала ні шити, ні прясти, ні золотом гаптувати; тільки й уміла і знала од (ім'я) уроки і презори викликати й визивати, на сухіїліси посилати. Уроки, урочища, чоловічі й жіночі, дитячі, вам, уроки, урочища, у (ім'я) не стояти, жовтої кості не ламати, червоної крові не пити, серця його не нудити, білого тіла не сушити; вам іти на мохи, на темні луги, на густі очерети, на сухі ліси».

2. «Уроки колючі, поробленнє болюче! Ци ви си стали з света, ци з вітру, ци з роботи, я хочу вас викликати із сімдесятьох сімох кісточок, із сімдесятьох сімох жилочок. Уроки колючі, поробленнє болюче! Викликаю