Читати книгу - "Кров на твоїх руках, Мара Найт"

Роуз відкрила свій ноутбук і почала переглядати всі статті, пов’язані з убивством її дядька, які вона зберегла за ці роки. Вона шукала нові зачіпки, здавалося б, у давно відомих фактах.

Заголовки газет і статті:

1. "Звірське вбивство у передмісті: жертва — відомий бізнесмен Алекс Рейд"
Дата: 12 грудня 2015 року
Стаття описувала подію як "жахливий злочин", що потряс спокійне передмістя. Алекс Рейд був знайдений у власному саду з численними ножовими пораненнями. Журналісти зазначали, що не було знайдено жодних слідів зламу чи пограбування, що свідчило про особистий мотив злочинця.


2. "Поліція безсилля: справа Алекса Рейда залишається нерозкритою"
Дата: 20 грудня 2015 року
Через тиждень після вбивства поліція заявила, що "не має достатньо доказів" для арешту. У статті згадувалося, що Алекс Рейд мав кілька конфліктів у бізнесі, але жоден із них не підтверджувався як мотив.


3. "Свідок мовчить: дівчинка, що могла бачити злочинця"
Дата: 30 грудня 2015 року
У цій статті журналісти обережно натякали, що у справі був свідок — 10-річна племінниця Алекса, яка перебувала за деревом в момент убивства. Поліція не підтвердила, чи Роуз бачила злочинця, але зазначила, що дівчинка перебуває в стані шоку.


4. "Тінь над справою Рейда: підозрюваного досі немає"
Дата: 2016 рік
З часом інтерес до справи почав згасати. Статті стали рідшими, але вони нагадували громадськості, що жодних серйозних підозрюваних так і не було знайдено.


5. "Розслідування зупинено?"
Дата: 2017 рік
Остання стаття, яку Роуз знайшла, була написана у 2017 році. У ній повідомлялося, що справа офіційно залишається відкритою, але поліція вже не працює над нею активно.


Новини в інтернеті:

Роуз також перевірила форуми і соцмережі, сподіваючись знайти щось нове.

На одному з кримінальних форумів хтось зазначив, що поруч із місцем вбивства бачили "підозрілого чоловіка в чорному пальті", але це свідчення ніколи не потрапило до офіційних звітів.

Один користувач виклав теорію, що вбивство може бути пов’язане з бізнесом Алекса і що це, можливо, було замовлення.

У коментарях Роуз натрапила на кілька людей, які згадували дивні обставини: кілька років потому подібний злочин стався в сусідньому місті, але зв’язок так і не був підтверджений.

Роуз зробила скріншоти, записала всі нові деталі та додала їх до свого файлу. Що більше вона заглиблювалася, то сильніше розуміла, що офіційна версія справи була поверхневою. Можливо, в неї були всі шанси знайти те, що пропустила поліція.

Вона вдивлялася в екран, поки її очі не почали втомлюватися. Всі ці статті були свідченням одного: Алекс Рейд не просто став жертвою випадкового нападу. За цим стояло щось більше, і Роуз збиралася це з’ясувати.

Роуз перегорнула останню збережену статтю й відкинулася на спинку стільця. В кімнаті стояла напружена тиша, порушувана лише її рівним диханням. "Я бачила його. Він повернувся," — ця думка невпинно крутилася в її голові.

Вона знову поглянула на малюнок, зроблений власноруч. Той силует, ті очі — це було не просто співпадіння. Він слідкував за нею. Вона знала це напевно.

Роуз відкрила свій записник і почала писати нові висновки:

1. Силует у саду — чоловік, якого вона бачила місяць тому, схожий на того, кого вона бачила десять років тому.


2. Чому він повернувся? — можливо, він дізнався, що вона веде розслідування.


3. Його мета? — слідкувати, залякати чи зупинити її?



Вона згадала кожну деталь про той день: як виглядала зброя, як він тримав її, як впав дядько Алекс. Вона витягнула стару фотографію свого дядька, зроблену за кілька місяців до його смерті. Він усміхався, сидячи за столом із нею, тоді ще маленькою дівчинкою. "Я знайду його, дядечку, обіцяю," — прошепотіла Роуз, стискаючи фотографію в руках.

Вона знала, що наступний крок — отримати доступ до архівів поліції. Дані справи мали містити більше, ніж було опубліковано в газетах. Але для цього потрібен дозвіл. Роуз зрозуміла, що без допомоги їй не впоратися.

Її перша думка була про містера Картнера. Він мав зв’язки в поліції, можливо, він міг допомогти. Але чи варто було йому розповідати все? Роуз довіряла йому, але це було її особисте минуле, її біль.

"Або Джонсон," — згадала вона. Молодий патологоанатом, який не раз показував свою готовність допомогти. Він міг би дістати для неї те, що потрібно.

В цей момент її телефон завібрував на столі. Роуз подивилася на екран. Невідомий номер. Вона вагалася, але все ж відповіла.

— Алло?

— Роуз Рейд? — голос був глибокий, спокійний, але водночас віддавав загрозою.

— Так. Хто це? — її голос трохи затремтів.

— Ти копаєш надто глибоко, Роуз. Це попередження. Зупинись, поки не пізно.

Він поклав слухавку, не чекаючи її відповіді. Роуз застигла на місці, стискаючи телефон. Її серце калатало, але в цей момент страх змінився рішучістю.

"Я близько, і він це знає," — подумала вона. "Але я не зупинюся."