Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Оповіді визволителя 📚 - Українською

Читати книгу - "Оповіді визволителя"

442
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оповіді визволителя" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 98
Перейти на сторінку:
боєприпасів. Таке поєднання навчальних батальйонів мало глибокий сенс.

Головне завдання розвідувальних частин і підрозділів — пошук і знищення в тилу противника ядерної зброї і засобів її доставки. Тому курсантів двох батальйонів вчили насамперед знаходити і розпізнавати так звані цілі першої категорії, тобто пункти зберігання і технічного обслуговування ядерної зброї, а також вогневі і стартові позиції артилерійських гармат і ракет, які доставляють ці боєприпаси до цілі. В ході війни виявлені цілі першої категорії підлягали негайному знищенню будь-якою ціною, в тому числі й самовбивчими атаками. Для таких атак розвідувальні підрозділи мали в своєму складі танки, бронетранспортери та іншу важку техніку. А курсантів третього батальйону вчили ретельно маскувати об’єкти, що охороняються, пильно їх охороняти і непохитно боронити як від диверсійних груп, так і від танкових атак.

Бойову підготовку було досить просто організувати: на полігоні курсанти з перших двох батальйонів шукали, знаходили, намагалися атакувати і знищити цілі першої категорії, а курсанти третього батальйону вчилися від таких атак ухилятися або їх відбивати.

Наша бойова техніка — бронетранспортери БТР-60П, БРДМ (броньовані розвідувально-дозорні машини), танки Т-55, плаваючі танки ПТ-76.

Курсанта потрібно було змусити коритися, загартувати фізично, викласти основи виживання в екстремальних умовах і тактики дій в тилу ворога, втовкмачити йому основи грамотної експлуатації бронетанкової техніки, організації закритого зв’язку, навчити водінню танка чи бронетранспортера, стрільбі з багатьох видів зброї, до автоматизму розвинути навички індивідуального та колективного захисту від зброї масового ураження противника, навчити розпізнавати бойову техніку ймовірних противників, втовкмачити ази тактики іноземних армій, викувати з нього командира, але перш за все — навчити основам російської мови.

І все це — за п’ять місяців!

А, мало не забув найголовніше: з нього мали зробити ідейного борця за ідеали комунізму.

До кінця навчання курсант мусив без запинки називати всіх членів Політбюро і кандидатів в члени, всі республіки Радянського Союзу і їхні столиці, всі агресивні військові блоки імперіалістів і країни, які в ці блоки входять, згадати контрольні цифри виробництва чавуну і сталі в Радянському Союзі на кінець поточної п’ятирічки, розповісти, коли і за що Комуністичний союз молоді отримав свої ордена. На випускній інспекторській перевірки він мусив бігати, стрибати, водити бойові машини, надавати першу медичну допомогу пораненим, допитувати полонених, стріляти, легко і вільно щебетати багато про що.

А йому все це було абсолютно не потрібним.

Одна справа — вроджений лідер, який був ватажком дворової шпани, який і в армії рвався в сержанти, інша справа — хлюпик, який ніколи нікого не змушував собі коритися, який для цього не народжений і не створений. Раніше і перший, і другий типи миттєво визначалися командирами ще при проходженні курсу молодого бійця; перших відправляли в полкові і дивізійні школи, других залишали рядовими.

Після створення навчальних дивізій індивідуальний відбір залишився в минулому. Зрозуміло, військкоматам ставили завдання слати в навчальні дивізії найкращих. А де їх узяти? Сидить бідний воєнком, похнюпившись: у прикордонники найкращих, і в десантуру, і у флот, і в ракетники, і в авіацію. А тут йому ще наказ: спорядити пару ешелонів в якусь навчальну дивізію. І знову ж таки — найкращих. Раніше ротний командир з двох-трьох десятків новобранців вбирав чотирьох-п’ятьох осіб. І вибирав для себе. А у воєнкома — тисячі призовників, яких він в очі не бачив. І відбір для якоїсь навчальної дивізії, чи то в Білорусії, чи то в Забайкаллі. Так гори це все ясним полум’ям! І гнали в навчальні дивізії ешелони з тисячами новобранців, більшість з яких в сержанти не годилися не тільки за психологічним складом, а навіть і за рівнем розумового та фізичного розвитку.

4

У 145-му гвардійському навчальному мотострілецькому полку я служив два роки. Це чотири випуски. Всі випуски були відмінними[21]. Отримав потужне підвищення в розвідувальний відділ штабу округу. Однак був і залишаюся лютим ворогом навчальних полків і дивізій: система була порочною в задумі і в принципі.

Так якому ж ідіоту в голову стукнула ідея так готувати молодших командирів для артилерії і танкових військ, для мотострілецьких і розвідувальних частин та підрозділів?

Це питання я ставив собі ще тоді і ще тоді шукав відповідь.

Вона виявилася простою.

Радянська Армія була мобілізаційної. За мирного часу — п’ять мільйонів, почнеться війна — призвемо ще багато-багато мільйонів. Від якісної підготовки сержантів у полкових і дивізійних школах довелося відмовитися тому, що така система суперечила ідеї загальної мобілізації чоловічого населення в разі війни.

Перед Другою світовою війною в Радянському Союзі не було загального військового обов’язку, в армію брали не всіх. Одночасний призив мільйонів резервістів під прапори жодного разу не проводився, тому і не було помічено невідповідності між призивом величезних людських мас і системою якісної підготовки молодших командирів.

У так званий «передвоєнний період» (1 вересня 1939 року — 21 червня 1941 року) молодших командирів готували сотнями тисяч в полкових і дивізійних школах. При цьому знову ніякої невідповідності між масовою армією і системою підготовки сержантів помічено не було, бо незабаром грянула війна, яка все списала, все невідповідності стерла. В ході війни сержантів готували в запасних полках або просто присвоювали сержантські звання бійцям, які відзначилися на фронті. І знову ніяких протиріч не виникло.

Після війни полкові і дивізійні школи, а також армійські і окружні курси досягли найвищого розквіту. Все було прекрасно. Однак товариші Хрущов і Жуков вирішили викрити Сталіна. Для того був зібраний XX з’їзд комуністичної партії. Сталін був оголошений лиходієм. І тут же вся система соціалізму в братських країнах посипалася.

У Польщі вдалося швидко загасити полум’я повстання, а в Угорщині спалахнуло. Будапешт придушували війська радянського Особливого корпусу, який перебував в Угорщині, а всю іншу країну — дві армії, які були введені з Прикарпатського військового округу. Проте цим не обійшлося. По бойовій тривозі були підняті війська сусідніх військових округів.

Тут ще й Суецька криза. Хрущов і Жуков вирішили перекрити Суецький канал руками єгипетських товаришів і тим самим перерізати шлях постачання Західної Європи близькосхідною нафтою. На це Великобританія, Франція і Ізраїль відповіли потужним ударом по Єгипту, розігнавши єгипетських вояків по сипучих пісках.

Довелося по бойовій тривозі піднімати всю Радянську Армію з частковим призивом приписного складу. І у всій красі раптом відкрилося: система якісної підготовки сержантів в полкових і дивізійних школах не відповідає фундаментальним основам нашого військового будівництва. Полкові і дивізійні школи готували хороших сержантів, але Радянській Армії такі не потрібні!

Потрібні погані!

Ах, та чому ж?

Пояснюю.

5

На

1 ... 48 49 50 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповіді визволителя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оповіді визволителя"