Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » 2001: Космічна одіссея 📚 - Українською

Читати книгу - "2001: Космічна одіссея"

421
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "2001: Космічна одіссея" автора Артур Чарльз Кларк. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 52
Перейти на сторінку:
причин.

З’ївши кілька жмень цього «пудингу», Боумен відчув себе ситим і почав шукати щось випити. У холодильнику стояло з десяток бляшанок пива (усі відомих брендів), він узяв одну й натиснув на вкладку, щоб її відкрити.

Кришка відкрилася, як звичайно, уздовж лінії попередньої деформації, де метал був тонший. Але бляшанка не містила пива, здивований і розчарований Боумен побачив усередині ту саму синю речовину.

За кілька секунд він перебрав із півдюжини інших банок і пакетів. Хай що написано на етикетках, вміст був однаковий — вогка синя речовина. Схоже, дієта буде дещо монотонною, а пити доведеться тільки воду. Він наповнив склянку з кухонного крана й обережно її покуштував.

І одразу ж виплюнув ті кілька крапель, які потрапили йому до рота, — смак води був гидотний. Потім, трохи присоромлений своєю інстинктивною реакцією, змусив себе допити решту.

Першого ковтка стало, щоб визначити причину, чому рідина спершу здалася такою огидною. Вона смакувала жахливо, бо зовсім не мала смаку, кран подавав ідеально чисту дистильовану воду. Його таємничі господарі явно вирішили не ризикувати його здоров’ям.

Підживившись, Боумен швиденько прийняв душ. Мила він так і не знайшов, іще одна химерна незручність, зате була гарна сушарка, під якою він деякий час ніжився перед тим, як одягнути білизну, майку й халат із шафи. Потім Боумен ліг на ліжко й спробував осмислити ту фантастичну ситуацію, у якій опинився.

Не досягши в цьому значних успіхів, він перейнявся іншою думкою. Просто біля ліжка стояв звичайний для готелів екран телевізора, Боумен вирішив, що, як і телефон та книги, це лише макет.

Одначе пульт управління на підставці біля ліжка здавався настільки реалістичним, що йому так і кортіло ним погратись, і коли пальці торкнулися кнопки «Увімкнути» на сенсорному диску, екран несподівано засвітився.

Боумен почав запально вистукувати коди каналів у довільному порядку, і майже одразу ж дістав першу картинку.

На екрані з’явився відомий африканський диктор, який говорив про проблему збереження залишків живої природи у своїй країні. Заворожений звуком людського голосу, Боумен насолоджувався ним кілька секунд, навіть не дослухаючись, про що саме він каже. Потім перемкнув канал.

За наступні п’ять хвилин він продивився трансляцію симфонічного концерту Уолтона, дискусію про жалюгідний стан класичного театру, вестерн, демонстрацію нового методу лікування головного болю, інтелектуальну гру якоюсь східною мовою, психодраму, три новинарні коментарі, футбольну гру, лекцію зі стереометрії (російською), кілька налаштунків сигналів і передачі даних. Це був, по суті, стандартний набір світових телевізійних передач. За переглядом Боумен, по-перше, збадьорився, а по-друге, дістав іще одне підтвердження підозрі, яка закралася йому в голову.

Усі програми дворічної давнини. Саме тоді знайшли МАТ-1. Важко повірити, що це просто випадковість. Моноліт промоніторив радіохвилі Землі, чорний-чорнющий блок спостерігав за людством пильніше, ніж воно підозрювало.

Боумен і далі натискав канали, аж раптом упізнав знайому сцену — номер-люкс, де славетний актор люто засуджував невірну коханку. Шокований астронавт упізнав вітальню, ту саму, з якої він щойно вийшов, і коли камера підвела обурену пару до спальні, він несвідомо обернувся, щоб подивитися, чи ніхто не заходить.

Улаштовуючи прийом своєму гостеві, господарі судили про земне життя з телевізійних програм. Відчуття, що він перебуває немов у якомусь фільмі, виявилося правдивим.

Боумен дізнався про все це й на мить пошкодував, що взагалі ввімкнув телевізор, потім він вимкнув картинку. Що робити тепер? Про це він запитував себе, зчепивши пальці замком над головою та втупившись у порожній екран.

Боумен почувався фізично й емоційно виснаженим, але здавалося неможливим спати в такому фантастичному оточенні та ще й далі від Землі, ніж бувала бодай одна людина в історії. Утім, зручне ліжко й потреби тіла разом повстали проти всіх застережень.

Астронавт намацав вимикач світла, і кімната занурилась у темряву. Через кілька секунд утома здолала його.

Тож Девід Боумен заснув востаннє у своєму житті.

Розділ 45

Назад у минуле

У меблях більше не було потреби, тому вони розчинились у свідомості свого творця. Зосталося лише ліжко й стіни, щоб захистити цей слабкий організм від енергій, йому непідвладних.

Девід Боумен спав тривожно. Він не прокинувся й не марив, але більше не перебував у непритомі. Як туман, що нечутно заповзає в ліс, щось уторглося в його розум. Він невиразно відчував це, його намагалися вберегти, бо надто явний вплив зруйнував би його мозок, як пожежі, що вирують за цими стінами, знищили б тіло. Утім, підданий цьому безсторонньому обстеженню, він не відчував ані надії, ні страху, усі емоції немов випарувалися з його душі.

Здавалося, він пливе у вільному просторі, а довкола нього в усіх напрямках мандрує нескінченна геометрична сітка темних ліній, між якими рухаються вузлики світла — котрісь повільно, інші на неймовірній швидкості.

Одного разу він мав нагоду роздивлятися в мікроскоп поперечний переріз людського мозку. Мережі нервових волокон скидалися на такий самий заплутаний лабіринт. Але тоді вони були мертвими й статичними, тимчасом як життєва енергія цього видовища перевершувала саме життя. Боумен знав чи вірив у те, що знає: зараз він спостерігає роботу гігантського мозку, порівняно з яким його власний мозок здаватиметься мізерним.

Видіння тривало лише мить. Потім кристалічні площини, ґратки й безмежна перспектива руху світла зникли, і Девід Боумен долучився до процесу, який ще не переживала жодна людська істота.

Спершу здалося: сам ЧАС побіг у зворотному напрямку. Навіть це диво Боумен готовий був прийняти перед тим, як усвідомив іще більш незбагненну істину.

Його спогади записали немов на плівку, і, контрольований цими спогадами, він почав знову переживати минуле. Ось він у номері люкс — потім у космічній капсулі — відтак на гарячій поверхні червоного сонця — сяйливе ядро галактики — шлюз, крізь який він потрапив у цей Всесвіт. Це не можна назвати видіннями, прокручувалися навіть ті почуття й емоції, які він відчував на кожному з цих етапів; спогади прискорилися, Боумен був змушений переживати їх на шаленій швидкості. Його життя розмотувалось, як магнітофонна касета, що відігравала назад.

Тепер він був на борту «Діскавері», і кільця Сатурна заполонили небо. Після цього Боумен повторив свій прощальний діалог з Еалом, бачив Френка Пула, коли той вирушав на останнє завдання, чув голос Землі, який запевняв, що все гаразд.

І коли він переживав ці події знову, з’явилася певність, що все насправді буде гаразд. Він ішов коридорами часу, вичерпуючи знання й досвід, повертався до свого дитинства. Однак нічого не губилося, жодна з тих його минулих іпостасей; усе безпечно збереглося навіки. Навіть тоді, коли один Девід Боумен

1 ... 48 49 50 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2001: Космічна одіссея», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "2001: Космічна одіссея"