Читати книгу - "ТАРС уповноважений заявити…"

Вечірні газети вийшли з заголовками: «Російський шпіонаж у Луїсбурзі».

І лише єдине видання, близьке до американського посольства, опублікувало дивний коментарій: «Передавач — у тих країнах, які вважають себе вільними — це не доказ. Колонка цифр може й не бути шифром, тому, нам здається, що арешт російського інженера — це прикра помилка, якщо не злочин, бо, як ми дізнались, одну американську фірму теж пограбували, причому невідомі, начебто не шукали грошей. Чия ж рука керує ними?»

Прочитавши цей коментарій, Славін подзвонив Глеббу:

— Джон, привіт вам, як поживаєте?

— Здрастуйте, дорогий Віт, радий вас чути. Як ви?

— Чудово. Де це запропастився Пол?

— По-моєму, він замкнувся в номері й пише, він мені сказав, що має сенсаційну інформацію. Чи не бажаєте разом пообідати?

— Охоче. Тільки спершу я постараюсь прорватися в лікарню до Зотова.

— Чому в лікарню? Що з ним?

— Ви не читали газет? — спитав Славін і виразно уявив собі сяюче обличчя Глебба. — Відстаєте від життя. Він чийсь шпигун.

— Облиште, він — дуже мила людина.

— Шпигун повинен бути дуже милою людиною, якщо тільки він професіонал, а не любитель. О сьомій я чекаю на ваш дзвінок, о'кей?

— Я подзвоню вам, Віт, передайте вітання Зотову, я його згадав нарешті — російські прізвища, мовний бар'єр. Спитайте його, може, треба чимось допомогти?

— Спасибі. Неодмінно. Спасибі, Джон, за вашу доброту.

ТЕМП

«Дорогий друже, ми раді передати вам привіт від чарівної П. Вона просить повідомити, що ваші справи йдуть добре і ті акції, які вона придбала за ваш гонорар, вкладено в діло надійно, можна сподіватися дванадцять-тринадцять процентів на одиницю вкладу. Повідомляємо, що ваш гонорар становить 32 772 долара 12 центів. Але тому що ви просили надіслати вам ліки, вироби з золота й срібла, ми вирахували з гонорару 641 долар 03 цента, отже, до сплати вам належить 32 131 долар 09 центів. Повинні сказати, що ваша інформація має винятковий інтерес. За оцінкою нашого керівника, ви вносите величезний вклад у справу звільнення Нагонії від комуністичної тиранії. Ми просили б Вас і надалі інформувати нас постійно. Найбільше нас цікавить на цьому етапі одне питання: чи відомо щось у Москві про нашу допомогу групам опозиціонерів, коли відомо, то що саме? Чи слід чекати розширення допомоги режимові Грісо? Як і досі, високо цінимо вашу оперативну інформацію про те, коли й звідки виходять каравани суден. Найближчими днями ми перешлемо вам нові рекомендації і все, про що ви просили в попередньому повідомленні. Хочемо порадувати: всі ваші побоювання тепер можна перекреслити. Відому вам людину ми ввели в гру «операція прикриття», і всі можливі підозри будуть спрямовані на неї — принаймні протягом кількох найближчих місяців. Потім ми, напевно, законсервуємо на якийсь час радіозв'язок і обміркуємо нові форми нашої подальшої роботи. Від усього серця вітаємо вас, ваші друзі Л. і Д.».

«Центральному розвідувальному управлінню.

Ми були б вам дуже вдячні, якби ви змогли передати вашу останню інформацію про ситуацію в Нагонії. Наше посольство вважає, що група Огано виявляє свої симпатії до друзів містера Ліма надто некваліфіковано. На думку наших спостерігачів, «роботу» виконано поспіхом, бо Африка переконана в тому, що війська Огано проходять підготовку під керівництвом радників ЦРУ і що радикалізм Огано санкціоновано Вашінгтоном. Чи в достатній мірі контролюються контакти Огайо? Ми ждемо однозначної відповіді, бо заплановані акції, які зорієнтовано на Африканський континент, треба належним чином вмотивувати на міжнародній арені.

Відділ досліджень Державного департаменту».

«Луїсбург, резидентові ЦРУ Роберту Лоренсу.

Прокоригуйте публічні висловлювання Огано. Він надто відверто повторює доводи його ультралівих друзів при тому, що на думку Державного департаменту, його контакти з нами вельми очевидні, і, таким чином, африканці мають змогу запідозрювати його в нещирості. Ця думка збігається з інформацією агента Розумного з Москви. Дайте вказівку Огано ще більше відмежуватися від «імперіалізму» і піддати критиці «пасивність» Державного департаменту в його «надто обережному стримуванні» прокремлівських елементів.

Заступник директора ЦРУ Майкл Велш».

З промови посла для особливих доручень США:

Коли моїй країні докоряють за підтримку сепаратистів і називають при цьому прибічників містера Огано, я не можу не дивуватися з несумлінності таких обвинувачень. Промови містера Огано пройняті духом радикалізму, його критика на адресу моєї країни не залишає сумнівів у неупереджених спостерігачів, що ця людина далека від тих ідеалів, яким ми віддані. Мій уряд не може нести ніякої відповідальності за дії містера Огайо; пов'язувати його якимось чином з цілями й методами нашої зовнішньої політики — значить зводити наклеп на мою країну та її уряд…

«Гонконг, концерн Ліма.

Огано поінформував мене про плідні наради, які він провів з відомим вам Лоренсом. На цих нарадах Огано пообіцяли нову партію вертольотів, мінометів і тридцять легких танків, які, мабуть, вирішуватимуть успіх подій, що відбудуться найближчим часом.

Чарльз Лі, представник концерну Ліма в Нагонії».

Пол Дік

«Ваш кореспондент Пол Дік веде цей репортаж із джунглів, які підступають до берега океану; тут штаб-квартира армії генерала Огано, лідера націоналістів Нагонії.

— Містер Огано, на кого ви спираєтесь у вашій боротьбі?

— Народ Нагонії підтримує мої ідеї — від малого до старого; народ Нагонії ненавидить Джорджа Грісо, цього інтелігентика, далекого від тих сподівань, якими живе нація.

— Які сподівання нації?

— Свобода й незалежність.

— Генерале, вас називають ставлеником ультралівих, як ви можете прокоментувати такі твердження?

— Мене ще називають агентом ЦРУ. Продажні ппсаки, куплені Москвою й Гаваною, намагаються кинути на мене тінь. Я ненавиджу американський імперіалізм, бо він є оплотом світової реакції. Мою боротьбу субсидує народ; пожертвування надходять від племен; ми озброєні не так автоматами, як підтримкою нації.

— Грісо повторив уже двічі, що він ладен сісти за стіл переговорів і мирно вирішити спірні проблеми. Як ви ставитесь до цієї його заяви?

— Я не вірю жодному його слову. Він реагує лише на одне — на силу. Я й розмовлятиму мовою сили — таке бажання нації, а я підкоряюсь лише волі моїх одноплеменців, усе інше для мене — клапоть паперу.

Це каже генерал Маріо Огано мені, вашому кореспондентові Полу Діку; пекуче сонце, легкий бриз з океану; зарості очерету; армія Огано живе вночі; вдень життя завмирає — тут побоюються неспровокованого нападу військ Нагонії. Маріо Огано — високий, кремезний, на ньому куртка хакі, при боці кольт, ходить він швидко; генерал спить у наметі, харчується тим самим, що й народ, — кокосовими горіхами