Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сивий Капітан 📚 - Українською

Читати книгу - "Сивий Капітан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сивий Капітан" автора Володимир Миколайович Владко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 106
Перейти на сторінку:
народних мас і до того ж самозакохані!.. Що з тобою, Марто? Тобі погано?..

Дівчина нервово стискала руки. її сполотніле обличчя було схвильоване. Губи беззвучно ворушилися, немов вона хотіла щось сказати — і не могла.

— Що з тобою, Марто? — стурбовано повторив Вікторе.

У відповідь Марта рвучко кинулася до нього і заговорила — палко і благально:

— Не треба так про Сивого Капітана, дядю Фредо, не треба! Він же обіцяв врятувати батька. А ви кажете таке, що мені страшно й подумати. Ніби Сивий Капітан буде такий, як і… ті, проти яких він зараз… ні, дядю Фредо, я не знаю, мабуть, я не розумію всього цього, але не кажіть так, не кажіть! Бо хто ж тоді допоможе моєму бідолашному батькові?.. Поліція замордує його, я ніколи більше не побачу мого татуся… Дядю Фредо, скажіть, що Сивий Капітан визволить його! Я ж вірю вам, дядю Фредо! Ви завжди говорили правду — і завжди все було так, як ви казали. Скажіть, що ви цього разу помилилися, що Сивий Капітан врятує тата!

Вона благала Фредо Вікторе, вона не зводила своїх глибоких темних очей з його зворушеного обличчя, — і в тих очах тремтіли гарячі, прозорі сльози, що великими краплинами падали на руки Фредо.

— Марто, люба моя дитинко, — заговорив нарешті Фредо Вікторе, скориставшись миттю, коли Марта переводила подих, — заспокойся, не треба плакати. І просити не треба… — Голос його був лагідний і м’який, немовби й не він щойно так суворо говорив про Сивого Капітана. — Марто, ти ж просто не зрозуміла мене. Я не сказав жодного слова про те, що Сивому Капітанові не вдасться визволити Педро. Ти помилилась.

— Це правда, дядю Фредо? Правда? — палко запитала Марта, підводячи голову. В її очах світилася надія, хоча по щоках і котилися сльози. Губи тремтіли, але вже складалися в посмішку.

— Якщо Сивий Капітан обіцяв щось, то напевно вже зробить усе можливе, — твердо відповів Фредо Вікторе. — Мені здається, що він дуже наполегливий. І, як я вже казав, самолюбивий. А тому обов’язково виконає обіцяне.

— Ой, спасибі, дядю Фредо! — радісно вигукнула Марта. І, забувши вже про всі свої тривожні сумніви, швидко заговорила: — Тоді ви мусите одразу й допомогти цій справі, дядю Фредо. У мене є до вас прохання від Сивого Капітана.

— Його прохання? Відносно моєї допомоги? — здивувався Фредо Вікторе. — А в чому річ, дитино?

— Так, так, у нас два доручення до вас. Одне передам я, а про друге вам скаже Алексо.

Фредо Вікторе уважно поглянув спочатку на Марту, потім на Олеся — і юнак ніяково засовався на стільці: щось йому здавалося, що друге доручення не увінчається успіхом…

— Що ж, говори, я слухаю, Марто, — почув він голос Вікторе.

— Сивий Капітан каже, що ви, дядю Фредо, мусите знати, де саме ув’язнено батька. І коли Сивий Капітан узнає це, то може звільнити його. Адже вам відомо, дядю Фредо, де перебуває зараз батько? Ну хто може знати це краще за вас!..

— Щодо цього, то поліція, напевне, краще могла б відповісти Сивому Капітанові на його запитання, — посміхнувся Фредо Вікторе. — Але, звісно, йому не зовсім зручно звертатися до неї по довідки… Ну що ж, Марто. В цій вправі я справді можу допомогти. Якраз учора я одержав точні відомості, що твого батька ув’язнено в Сан-Сальвадорі.

— О! — враз посумнішала Марта. Вона багато чула про Сан-Сальвадор, велику в’язницю, куди поліція пересилала ув’язнених патріотів з усіх кінців Іберії. Не раз їй доводилося й самій бувати біля залізних воріт Сан-Сальвадора, куди вона їздила разом з жінками і дочками заарештованих, що приносили передачі для рідних. Величезний кам’яний мішок з високими стінами, оточений вежами з озброєними вартовими… похмура сіра споруда, що сліпо поглядала на навколишній світ малесенькими заґратованими віконцями… Важко було навіть уявити собі, щоб хтось міг утекти звідти.

— Кілька днів Педро тримали в поліції, — розповідав Фредо Вікторе. — Допитували, звісно… ну, а потім уже перевезли до Сан-Сальвадора. Там він ув’язнений в окремій камері номер триста шість у другому корпусі…

— Ви знаєте навіть такі подробиці? — щиро здивувався Олесь.

— Мені багато чого доводиться знати, друже мій, — стримано відповів Вікторе. — Як бачиш, Марто, його вважають за дуже важливого арештанта, якщо тримають в окремій камері… у фалангістів не так уже багато вільного місця у в’язниці! І як Сивий Капітан зможе витягти його звідти, не уявляю собі… хоч, певна річ, усе на світі можливо, — поспішно додав він, помітивши, як знову посмутніла дівчина. — Ну, а в тебе яке доручення до мене, Алексо? — перевів він погляд на Олеся.

Ось воно! Ну як говорити, коли заздалегідь не віриш в успіх? Та нічого не поробиш, треба виконувати доручення. І Олесь почав, хоч і відчував дедалі більшу ніяковість, бачачи, як холодно поглядає на нього Фредо Вікторе.

— Сивий Капітан доручив мені передати вам таке. Він вважає за можливе допомогти вашій справі, очоливши боротьбу проти уряду. Для цього треба насамперед, щоб ви випустили широке оголошення, яке повідомить усіх, що патріотичний рух тепер очолив Сивий Капітан…

— Он як! — іронічно відгукнувся Фредо Вікторе. — Ну, далі?

— Сивий Капітан певен, що такий захід з одного боку піднесе дух патріотів, а з другого вплине й на фалангістів. Бо й ті, і другі вже знають, якою непереможною силою є "Люцифер"…

— Угу, — так само іронічно пробурмотів Фредо Вікторе. — І що ще?

— Сивий Капітан надалі передаватиме вам свої побажання і поради щодо того, як саме найкраще підтримувати його дії.

— І це все?

— Все. Я передав вам слово в слово те, що говорив Сивий Капітан. Ти ж пам’ятаєш, Марто? Я нічого не забув?

— Ні, — якось байдуже ствердила дівчина. Здавалося, що ця частина розмови вже не цікавила її.

— Так… — Фредо Вікторе постукав пальцями по столу, мов зважуючи щось. — Так… і Сивий Капітан чекає від мене відповіді на його пропозицію?

— Я передам йому все, що ви скажете.

— Тоді передай ось що, друже мій. Ми, патріоти, вважаємо, що й сам Сивий Капітан, і його «Люцифер» можуть бути корисними нашому визвольному рухові, нашій справі. Члени підпільного комітету лише вчора обмінювалися думками з цього приводу, тому я й беру на себе сміливість так висловитись: адже я сам не вирішую нічого, для цього є комітет, обраний патріотами. Але участь Сивого Капітана в нашій спільній справі не може бути такою, як він собі уявляє. Ніхто не може особисто очолювати народний рух, нікому ніколи не буде надано можливості особисто вирішувати шляхи боротьби і наказувати так, як йому

1 ... 48 49 50 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сивий Капітан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сивий Капітан"