Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

був проксеном[211] останніх, з питанням — чи йти їм через їхню область як дружню країну чи як країну ворожу. Моссінойки відповіли, що не пропустять еллінів. Вони покладалися на неприступність своїх укріплених місць. /3/ Тоді Тімесітій повідомив, що моссінойки, які живуть по той бік гір, — вороги цим моссінойкам. Було вирішено запросити їх і дізнатися, чи не згодні вони укласти спілку. Тімесітій відправився до них і повернувся з їхніми ватажками. /4/ Тоді ватажки моссінойків зустрілися із стратегами, і Ксенофонт став говорити, а Тімесітій перекладав: «Моссінойки, ми хочемо повернутися в Елладу пішки, бо в нас немає кораблів, але нам перетинають шлях ті люди, які, як ми чули, ворогують з вами. Якщо бажаєте, то ви можете стати нашими спільниками, відомстити їм за всю коли-небудь вчинену вам кривду і на майбутнє підкорити їх собі. /7/ Якщо ж, одначе, прогавите таку нагоду, то подумайте, лишень, /8/ звідки вдруге ви залучите до своєї спілки стількох воїнів?». /9/ На це вождь моссінойків відповів, що вони згодні і приймають спілку. «Отже, — сказав Ксенофонт, — скажіть, у якій справі ми потрібні вам, якщо станемо вашими спільниками, і як ви міркуєте посприяти нам у проходженні через цю країну?». /10/ Вони відповіли: «Нам до снаги вторгнутися у ворожу нам обом область з протилежного боку, а сюди прислати вам човни і людей, які допоможуть вам і вкажуть шлях». /11/ Відтак, склавши взаємну клятву в цьому, вони відійшли. А наступного дня вони прибули на 300 човнах-довбанках, причому в кожному човні перебувало по троє людей. Двоє з них висаджувалися на берег і шикувалося у бойовому ладі, а один чоловік залишався у човні. /12/ Човни відпливли, а залишені люди вишикувалися таким чином. Вони стали шеренгами, щонайбільше по 100 чоловік у ряд, подібно до того, як стоять навпроти один одного хори[212], причому кожний мав при собі щит, вкритий білою невичиненою волячою шкірою, схожий на листок плюща, а в правій руці — спис, завдовжки приблизно 6 ліктів, з вістрям на одному кінці; на другому кінці наконечник був круглястим на вигляд. /13/ На них були короткі хітони, які не сягали й колін, грубі, мов полотняні лантухи, а на головах шкіряні шоломи на кшталт пафлагонських, з султаном посередині, дуже схожі на тіару; у них були також залізні сокири. /14/ Один з них став співати, і всі рушили вперед, крокуючи в такт наспіву. Пройшовши крізь шеренги еллінських гоплітів, вони попрямували на ворогів, на те укріплене місце, яке видавалося найдоступнішим для нападу.

/15/ Останнє було розташоване попереду міста, яке вважалося головним містом моссінойків, де й стояла їхня фортеця. Через неї і велася війна, бо вважалося, що той, хто володіє фортецею, панує і над усіма моссінойками, а подейкували, нібито теперішні господарі володіють нею несправедливо, бо скористалися перевагою, захопивши силоміць спільну для всіх споруду.

/16/ За варварами йшли слідом і деякі елліни, але не за наказом стратегів, а задля грабежу. Вороги трималися спокійно доти, доки не наблизилися моссінойки. Коли ж ті підійшли до укріплення, вороги зробили вилазку, обернули їх у втечу і вбили багатьох варварів та кількох еллінів із супроводу і переслідували їх доти, доки не побачили, що їм на допомогу йде еллінське військо. /17/ Тоді вони повернули назад і стали відходити, повідтинавши голови вбитих; вони показували голови еллінам і своїм ворогам і водночас крутилися в танку під звуки якогось наспіву. /18/ Елліни ж дуже дратувалися з того, що вороги тепер ще позухвалішають і що їхні товариші, супроводжуючи моссінойків, повтікали разом із ними, хоча й тих було чимало. Нічого такого ще не траплялося у війську під час усього походу.

/19/ Ксенофонт з такої оказії скликав еллінців і сказав: «Воїни, не тривожтеся з приводу такої невдачі, бо ж вам відомо, що біда навчить. /20/ Насамперед, вам тепер відомо і те, що варвари, які вестимуть нас, справді ворогують із тими (моссінойками), з якими і нам доводиться вступати в бої. А ще ж і ті елліни, які необачно знехтували наше військове шикування і гадали, ніби пліч-о-пліч з варварами вчинять ті ж подвиги, які вони звершували разом з нами, зазнали справедливого покарання; вдруге вони навряд чи з охотою покидатимуть свій стрій. /21/ Однак вам тепер належить бути напоготові, щоб вирізнятися більшою розважливістю з-поміж дружніх нам варварів, а ворожим моссінойкам довести, що їм нині далеко братися до вас, аніж у випадку із солдатами, з якими вони билися, коли ті діяли в бою без будь-якого ладу».

/22/ Цей день вони провели ось таким чином, а наступного дня, влаштувавши жертвоприношення й отримавши сприятливі знаки, поснідали, вишикувалися колонами, розмістивши варварів у такому ж ладі на лівому крилі, і виступили, маючи між лохами стрільців, котрі трохи відступили від передньої лінії гоплітів. /23/ Річ у тому, що легкоозброєні з війська ворогів збігали вниз і кидали каміння. Лучники і пелтасти відганяли їх, а решта йшла розміреним кроком прямо на те укріплення, звідки напередодні були прогнані варвари й ті, що були з ними, бо там вороги вишикувалися, чекаючи на еллінів. /24/ Варвари витримали натиск пелтастів і вступили з ними в бій, та коли підійшли гопліти, вони повернули назад. Пелтасти тієї ж миті почали їх переслідувати нагору до міста, гопліти ж ішли слідом за ними, не порушуючи строю. /25/ Коли елліни вибралися нагору й опинилися біля будинків головного міста, усі вороги, зібравшись тут докупи, вступили в бій й почали кидати дротики, а ті, в кого були інші, дуже грубі й довгі списи, які ледве могла підняти одна людина, намагалися захищатися ними, не випускаючи їх з рук. /26/ Оскільки ж елліни не піддавалися і йшли далі вперед, варвари почали розбігатися також і з цього місця