Читати книгу - "Зірка, або терористка, Марина Меднікова"

Те саме й щодо податків. Колись королева Вікторія платила, як усі. Але ж тридцять сьомого року (і для українців то був страшний час після московського голодомору) Георг ІV звільнив себе від податків — даруйте, некоролівський вчинок. Хвалити Бога, ви знайшли компроміс — податки платите. Щоправда, ставку визначаєте самі, але вже краще, ніж нічого.

Дехто закидає британському королівському дому дотримання стилю старої британської аристократії — полювання, розведення скакових коней. Багатьма цей стиль сприймається як старомодній, або й паразитичний. У нас, наприклад, як почали дорікати за те саме партійній номенклатурі у 80-ті роки, то й СССР розвалився. Зараз більшість ваших підданих, наприклад, проти полювання на лисиць, а що робить принц Чарлз? Палата общин забороняє, а він демонстративно їде на те полювання, ще й синів з собою бере. Політичний виклик! От якби Віндзори, як той казав, прагнули наблизитися до сучасності, лисячим полюванням займалися хоча б тишком-нишком.

Ви на мене не сердіться, я знаю вашу тронну промову з нагоди ювілею. «Потрібні зміни!» — сказали ви. Але ж витівка Чарлза спонукає багатьох заявляти, що консервативна королева прагне лише косметичних змін. Я не поділяю таких настроїв. Королева і повинна бути королевою, а не почепити банта і гайнути на дискотеку, аби сподобатися молоді.

Пам’ятаєте, як ото витанцьовував Єльцин? І доплигався старий.

От і постає питання: а король Чарлз зможе модернізувати монархію? Монарх — це все ж таки легендарна, майже казкова постать в очах народу! Спадкоємець схильний до суперечливих рішень, навіть хаотичних, не може дати ради навіть своєму особистому життю. А кому таке сподобається?

Провадимо далі — його Камілла може стати королевою?

Дуже ризиковано. Серед придворних виникне серйозна опозиція, майже громадянська війна через статус Камілли.

А це — мрія бульварної преси. Якщо когось фотографують, даруйте, зі спущеними штаньми, а тоді з короною на голові — це що, збереження магії монархії? Хрестися й тікай! Стійте на своєму — не бути їй ні за яких умов принцесою Вельською та й квит. Прогресивне людство вас підтримує.

Розглянемо інші кандидатури. Принцеса Анна симпатична, коней любить, але ж — розлучена. Та й чоловіків собі таких обирає, що ой. Вам подобаються ці зяті? Отож бо. Анна королевою не може бути. Залишаються Ендрю, Йоркський герцог та Едуард. Вже й не знаю, правда це чи ні, але ходять чутки, що Едуард у вісімнадцять років морганатично оженився на Елізабет Хантфорд, дочці промисловця. Кажуть, що тоді збурилися всі Віндзори, бо це могло порушити порядок успадкування престолу. Мало не зліг з інфарктом і король Норвегії П’ятий Гаральд, з молодшою дочкою якого був заручений наш Едуард. Кажуть, Гаральд лаявся — страшне! Втім може й не так, хай їм усячина. То більше, що Едуард виправився. Як вам невістка Софі Ріс-Джонс? Шанує вас? За Ендрю не скажу, нічого не чула давно. Жіночка його мені не до вподоби, а може я просто рудим не довіряю.

Подумати треба, хто з цих хлопців більше надається до престолу.

Я, звичайно, розумію, що таких дітей як, наприклад, шведська принцеса Вікторія зараз просто не буває. Ця дівчина заявила, що нехай їй обирають чоловіка тато з мамою, ще й уряд, бо йдеться про майбутнього короля Швеції, а це — не хвіст собачий, даруйте на слові. (Кажуть, що й ви іноді так можете круто висловитися, щоб до всіх хутенько доходило).

Я переконана, що монархія забезпечує спадковість, тяглість, консолідацію нації. І мусить плекати загальну повагу до себе, аби не призвести до розколу нації. Особливо під сучасний момент, коли з верхньої палати прогнали спадкових лордів як політичний клас, і монарх з королівською фамілією залишилися самотніми над масами — стали більш вразливими для недоброзичливців Великої Британії як зовні, так і всередині, тобто «п’ятої колони», так званого республіканського руху. А ви ж знаєте, що в Шотландії і Вельсі позиції республіканців сильні, та й серед лейбористів ваших.

Всього не перекажеш. Не хотіла б і згадувати, але зобов’язана. Вам пророкують: не республіканці повалять монархію, а йде вона до повільного згасання сама. Джерела її сил виснажуються, грунт руйнується. Як ото пожовкле дерево ще може витримати одну-другу бурю, але настане день, коли тихий вітерець понесе з нього останній зів’ялий листочок. Я б цього дуже не хотіла. Тепер, за глобалізації, це б і на Україні окошилося, якби у вас виникла нестабільність.

От про що я зараз подумала. Здається, є вихід. Вам, шановна Єлизавето Георгіївно, треба при здоров’ї добути на троні до того часу, як Вільям, ваш старший онук, в колодочки вб’ється, змужніє. От йому — й монархію на молоді плечі. І — спадковий король з доброго дому, і — прогресивний представник молоді, який знайде, як з молодими підданими розмовляти. І красивий хлопчик, його любитиме жіноча Англія, а це — багато важить. А Чарлз, думаю, вдовольниться роллю чоловіка своєї Камілли, бо схожий на такого, що вже й сам боїться, а раптом стане королем. Називатиметься королем-татом, теж непогано.

Якщо вам потрібна моя допомога, я завжди буду рада стати в пригоді, коли треба — й матеріально.

А на останок, шановна Єлизавето Георгіївно, прохаю дуже — допоможіть Зірці Симчич. З правдивою повагою Марія Ярова».

На дзвінок Шериф не зреагував, догризаючи відкладену на час гуляння кістку, лише гарикнув для годиться, мовляв, вояк спить, а служба триває.

— Так мене колись і викрадуть, — зітхнула Маріванна, відкладаючи дописаного листа, — продаси всіх за м’ясокісточку.

Шериф саме досягнув піку насолоди, кайфу, якщо хочете.

Схилив морду зі шматом у зубах на ліве плече і вподібнився вже Асії Ахат і Ванессі Мей у момент творчого оргазму.

Маріванна прочинила двері.

— Маю до вас розмову, — сказав чоловік.

— Говоріть, — відповіла Маріванна, паснувши поглядом Шерифа.

Собайло витрусив останні краплини з