Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

           Зверху він зробив кілька уколів з нанітами, які мали розчинити осколки кісток і зробити тимчасову латку на кістках.  Сам Фіск уже починав відчувати, як його нутрощі починають горіти. Це була перша ознака наступаючого відкату.

         Забравшись на місце другого мехвода, Фіск майже моментально відключився. Варто було йому розслабитися, і більше ніщо не тримало його у свідомості. Приходив він до тями в наступні години неодноразово, але тільки щоб від болю знову втратити свідомість.

          Остаточно до тями хлопець прийшов лише через п'ять годин. Варто було йому розплющити очі, і він побачив обличчя Маарі над собою. Вона відразу йому посміхнулася, і він відчув небувале полегшення, з дівчиною було все гаразд.

          - Ти мене добряче налякав, - промовила Маарі, - Я майже запанікувала, але вчасно згадала про медичний сканер. Ти для чого, ідіот, використовував стимулятор? У тебе й так організм був ослаблений контузією.

            - На нас знову вийшли зіурги,- прошепотів Фіск, бо не міг говорити в голос. Виявилося, що хлопець зірвав голос, кричачи від болю.- Як Журт?

            - Я перевела його в штучну кому. У нього серйозне пошкодження мозку. Нейромережа показала, що треба терміново медичну капсулу або кілька діб спокою. А ти теж не базікай багато, я не знаю чому, але в тебе дуже сильна регенерація. Ти взагалі людина?

               - Мої мама і тато були людьми,- спробував пожартувати Фіск, але закінчити жарт йому не вдалося, бо він закашлявся. Маарі одразу піднесла до рота хлопця ганчірочку і Фіск побачив, що він викашляв грудки засохлої крові.

               - Мовчи,- вимовила Маарі.

               - Що в окрузі? - запитав хлопець у дівчини.

                 - Я сказала мовчати, - клацнула хлопця по лобі пальцем Маарі, - Нічого не відбувається, - відповіла Маарі, - Сенсори наполовину осліпли після вибуху, і ми бачимо лише в радіусі кілометра, не більше. У нас ще півтора дня до терміну приїзду Дірна. 

                  - Це добре, буде час оговтатися.- вимовив     хлопець і провалився в сон. Цього разу просто сон, ось тільки Фіск вважав за краще б втратити свідомість. Уві сні він був рабом. На якійсь шахті добував щось звичайною киркою.  І це було дивно, адже вже тисячоліття ніхто не видобуває руду киркою, це не ефективно.

                Наступної доби хлопець прокидався ще кілька разів, щоб випити поживну суміш із пайка і знову зануритися в сон. Йому здавалося, що ось-ось і він щось згадає, але цього не відбувалося. Він щоразу на себе сильно злився, навіть уві сні.

         За цей час Маарі тричі годувала всіх хворих. Оскільки вона перестала вколювати седативні препарати Вааку і Нурі, то обидва хлопці, прокинувшись, одразу були впряжені нею в роботу. 

             Вони втрьох очистили дах від уламків і заізолювали голі контакти. Енерговтрати БТР-а одразу трохи зменшилися, і запас ходу залишався на позначці в дев'ятсот сорок кілометрів.

              Цього мало б вистачити, щоб дістатися до затоки Малів, але тільки за найоптимістичнішим розрахунком. Повністю отямився Фіск лише за кілька годин до закінчення терміну очікування Дірна.

         - Що будемо робити, якщо Дірн не прибуде? - запитала Маарі у Фіска.

         - Самі будемо добиратися.- вирішив хлопець.- Тут нам не вижити. Як Журт?

         - Погано, розрахунки нейромережі були надмірно оптимістичні. Якщо не помістити його в медичну капсулу, він довше трьох днів не протягне.- відповіла Маарі, намагаючись не дивитися в очі Фіску.

             Вона не хотіла говорити своєму хлопцеві, що їй довелося зробити важкий вибір між ним і Журтом. У них був лише один реанімаційний комплекс і їй довелося ним скористатися, щоб стабілізувати стан Фіска.

             І тепер Журт помирав, помирав через те, що таке рішення ухвалила Маарі. Їй було огидно від самої себе, адже вона своїми діями вбила хлопця, товариша, який не заслуговував на смерть. Вона розуміла, що в найближчі кілька днів їм ніяк не знайти медичну капсулу, а значить, вона прирекла його на смерть. Але Маарі зізналася сама собі - нехай краще Журт, ніж Фіск.

          - Ваак, спасибі за допомогу.- вимовив Фіск.

          - Заткнися, - вимовив хлопець, він вочевидь був дуже не в гуморі.

          - Ваак, - окликнув хлопця його друг Нурі.

           - Вибач, ти врятував нас, але я ображений, що всі пригоди пробув уві сні, - вимовив хлопець.

            - Повір, ти б не захотів брати участь у цих пригодах.- вимовив Фіск.

             - Хлопці,- промовила Маарі,- У нас проблема. Рівень радіації підвищився майже в десять разів.

               - Адже він мав, навпаки, знизитися - здивувався Фіск.

               - Повинен, він і знижувався, ще годину тому він був майже в нормі, - сказала Маарі.   

                - Це може означати лише одне. - промовив насупившись Фіск.- Недалеко стався новий ядерний вибух.

                  - Йде постійне підвищення.- сказала Маарі.- Поки ми говоримо, він підвищився ще на двадцять відсотків.

                   - Бл***, - вилаявся Фіск.- Їдемо.  Не можна тут залишатися,- і немов на підтвердження його слів, вони відчули сильний поштовх землі, а через десяток секунд дерева сильно похитнулися від різкого пориву вітру, дуже сильного пориву. На дітей посипалися сотні обламаних гілок.

                     - Це дуже близько, кілометрів тридцять звідси.- і тут знову стався поштовх, він був сильнішим у кілька разів.- Це ще ближче. Якого дідька відбувається?

- Недалеко йде бій із застосуванням ядерної зброї. Валимо, поки нас не зачепило.- крикнув Фіск, після чого застрибнув на місце мехвода і, активувавши двигуни БТР-а, погнав уперед.

                       - Усередині теж підвищується рівень радіації. - вимовила Маарі. Зараз вона була сильно налякана.

                        - У нас зараз немає броні зверху, - відповів Фіск, одразу здогадавшись про причину цього.