Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Приготувавши салат і курку, я взяла все це і пішла у вітальню дивитися телевізор. Коли я закінчила їсти і завантажила посудомийну машину, хтось подзвонив у двері. Я була трохи збентежена, у батьків є свій ключ. Хтось подзвонив уже вдруге, я вирішила все-таки відчинити двері.

Коли двері відчинилися, сказати, що я була шокована, нічого не сказати, мене ніби окропом ошпарили. Переді мною стояв цей "неймовірно-охрінілий" Альфа.

- Як ти знайшов мене?! А хоча стій, можеш не говорити, ти ж Альфа.

- Так, до речі солодка, занадто багато собі дозволяєш, - говорив він, переступаючи поріг, підходячи все ближче і ближче до мене.

- Це я то багато собі дозволяю?

- Ну, а хто? Будь-кого за таку поведінку я викликав би на бій!

- То що ж ти зволікаєш? Раз я так нешанобливо поводжуся з тобою.

- Тому, що я не можу викликати на бій свою самку! - уже гарчав він.

Дивно, Альфа, а так швидко дозволяє себе вивести на емоції.

- Щоооо? Та як ти смієш мене так називати! Я тобі не самка!

- Гаразд Алекса, вибач погарячкував, я прийшов до тебе поговорити. Мирно.

- Про що поговорити? - а це вже було цікаво. Невже містер "Я весь такий діловий та сексуально-злий" прийшов просто зі змною поговорити?

- Про те, що ти моя справжня пара, і я маю намір забрати тебе до себе.

Після цих слів я видала істеричний сміх.

- Цього не може бути, - моє тіло стало в захисну позу.

- Чому ти так думаєш, Вовчиця?

- Не називай мене так! А з приводу пари, я не думаю, а знаю. Ми не можемо бути справжньою парою!

- Подивися на свої очі!

Прогарчав він, і повернув мою голову в бік величезного дзеркала на стіні. У ньому були наші віддзеркалення, і в обох очі світилися яскраво-червоним кольором. Чорт, цього не може бути! 

- Це нічого не означає!

- Ти ж знаєш що означає! Чорт, Алекса, я прийшов із тобою поговорити як із дорослою людиною, ти ж знаєш, що коли в обох представників очі віддають червоний відтінок, це означає, що вони справжня пара.

- А я як з тобою розмовляю? Тим більше пара ми чи ні, але я не люблю тебе!

- То в цьому проблема?

- А тобі що мало?

- Ну не знаю, ти така апетитна, що питання з приводу кохання вирішилося за кілька днів.

- Спасибі, звісно, але я не збираюся примушувати себе тебе кохати.

- У тебе немає вибору! - викрикнув він.

- Вибір є завжди!

- Так, люба, завжди, як і зараз, у тебе є вибір: або ти йдеш зі мною по-доброму, або я змушу тебе піти зі мною, а повір, у поривах злості та ще й у себе вдома, я можу зробити з тобою все, що забажаю, - з хтивою посмішкою сказав він.

- Я без бою не здамся.. - крізь зуби прошипіла я, випускаючи кігті.

Він побачив це і схопив мене за талію, сильно притиснувши до себе, почав шепотіти у вухо:

- Давай, тоді ми разом перетворимося, і я нарешті дізнаюся твою тваринну сутність, а вже потім і зможу взяти тебе в ній.

Останні слова він ледь не промуркотав.

- Переб'єшся! 

- Шкода, я впевнений що ти була б хорошою кицею.

- Шкода, що я впевнена, що ти повний нуль, щеня.

І в цю ж секунду я пошкодувала, що сказала це, чорт, хто мене взагалі за язик смикав? У його очах палала злість, по-моєму я зачепила найболючішу тему.

- Люба, ти ж мене просто провокуєш, хочеш, щоб я показав, який я? - його голос твердішав з кожною хвилиною. 

- Не потрібно, цікавість мене не гризе. - спокійно вимовила я.

Але його рука на моїй талії почала ворушитися, переходячи все вище і вище, мене почало це лякати. Чорт, і що тепер робити? Спровокувати його і перетворитися? Тоді він дізнається, що я лисиця, цього не повинно статися, нехай хоч цікавістю повбивається.

- За те в мені тепер прокинулася цікавість, - уже солодким голосом сказав чоловік.

Його рука почала переміщатися на мої груди, і він трохи стиснув її, від чого я тихо застогнала, а інша так само спочивала в мене на талії. Чорт, не можна допустити цього, я не хочу, щоб він мене зґвалтував.

- Припини, - поки ще мій голос був спокійний. а нервова система на грані зриву. 

- Як перестати? Якщо я тільки почав.

- Прошу, прибери руки, якщо хочеш поговорити нормально.

- Добре, без рук, -  і демонстративно підняв їх.

- Давай я заварю чай і ми поговоримо? - я зробила кілька кроків подалі від нього. 

Коли я попрямувала на кухню, він пішов за мною. За кілька хвилин чай був готовий, я дістала ще печення.

- І так, я можу починати? -  запитав Альфа.

- Так, тільки скажи мені своє ім'я, бо ти моє знаєш, а я твоє ні.

- Хах, мене звати Адам.

- Адам? Тоді ти не за адресою, тобі потрібна Єва, а я Алекса.

- Ти і будеш моєю Євою, - з усмішкою сказав Адам.

- Ні, ми не зможемо бути разом.

- Ми справжня пара! Зможемо! Тим паче, ти навіть не уявляєш, як тобі зі мною.

- Я не хочу навіть уявляти. Ні вчора вночі, ні сьогодні вдень, твоя особистість мені неприємна. Я нещодавно переїхала сюди, і хотіла б розпочати своє життя більш спокійно, ніж те, як розпочинаєш його мені ти. 

- Тобі доведеться! Вже завтра, буде повний місяць, і я прийду за тобою.

- Ні! Ти не маєш права! Я все розповім батькам!

- Та ти як маленьке дитя! Твої батьки не зможуть протистояти мені, я Альфа!

- Та хто тебе боїться! Пес блохастий!

- Ну все, бачить Бог, хотів я по-хорошому. Завтра я силою тебе заберу! І плювати хочеш ти цього, чи ні! Речі можеш не пакувати, у мене ти будеш ходити гола! - сердито кричав він, і грюкнувши дверима пішов.

Ось, що я до цього й говорила. Альфа, а поговорити з ним неможливо! 

Чорт, ну і що ж я накоїла? Як мені тепер бути? Кинути батьків і втекти? Він же вб'є їх! Ні, це не варіант, піти речі збирати? Так ця його фраза: "Речі можеш не пакувати, у мене ти будеш ходити гола!". Пфф, ще чого, нехай тільки торкнеться мене. Я йому руки відірву! Потрібно почекати батьків, може вони щось придумають. Не хочу я жити з цим придурком, тим більше він же мене просто там не відпустить, і все життя скінчено, ні тобі кар'єри фотографа, ні художника. Спасибі Альфа!