Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

-Може ім'я не таке вже рідкісне,-чомусь з сумом відповідає Єва.

Я ж подумки картаю себе за те, що насправді мій комплімент вийшов таким дурним. Потрібно, мабуть, було просто сказати, що вона красуня. Така, що в мене вже другий день вона не виходить з голови. А ще те, що стоїть тільки на неї і я боюся, що вже на когось іншого не встане. Принаймні,поки я марю нею,як божевільний.

Схоже, що я нарешті розібрався і усвідомив свої почуття до неї. Проте,я не кажу про неземне кохання чи з першого погляду. Не вірю в цю маячню.

Хоча може саме це і сталося зі мною. Та ще рано про таке говорити. Оскільки,ми нормально з нею ще не познайомилися. Та все ж мені поки що подобається все, що вона говорить і робить.

За винятком того, що я бачив вчора на парковці.. ось це мене виводить з себе тільки при одній згадці. Так як я вже давно вважаю її своєю. Точніше,вже трохи більше однієї доби.

Певно точно потрібно буде записатися до якогось психолога. Можливо він і не допоможе та якщо випадок запущений,хоч у психлікарню здасть. Бо боюся, що нароблю безліч помилок якщо не зможу сам вчасно зупинитися.

-Каюся, може вам видніше. Та всеодно ви дуже вродлива і я б навіть сказав особлива,-здається, що мене трохи занесло .

От і маємо невчасне припинення говорити. Я ж не можу їй сказати, що знаю про неї майже все

 Саме тому вважаю її особливою,бо так воно і є.

-Дякую,ви такий милий,-на щастя, добре реагує вона.

А до нас нарешті приносять бутилку вина. 

-Може перейдемо на ти?-пропоную їй підіймаючи свою склянку коньяку.

На вино я вже точно не перейду. Оскільки,воно зробить мене ще більш розкутим,а я й так відчуваю можу надавати дров..

-Я не проти,-простягає мені свій келих і ми з нею п'ємо на брудершафт.

Вона нахиляється до мене ще ближче і парфуми в поєднанні з її запахом діють на мене,як наркотик. Тепло тіла і тендітна рука,що торкається моєї так бережно,пробуджують у мені щось звірине. Хочеться взяти її тут і зараз та більше нікому не віддавати,берегти,як зіницю ока.

Одним словом,я не стримуюсь і користуючись моментом цілую Єву...

В губи,при цьому, дуже вимогливо і ненаситно. Ще таких жаданих губ,як в неї,я не зустрічав. І на щастя..Єва відповідає на поцілунок.

Правда, спочатку трохи невпевнено. Але за декілька секунд вона виправляється і стає не менш наполегливою.

Якщо коротко,то мені від цього зносить дах цілком і повністю. Я б навіть сказав те, що від нього залишилося до цього моменту.

Ми цілуємося поки в легенях не закінчується повітря. Та не це мене зараз розчаровує. А те, що ми на людях і не можемо продовжити те, що почали.

Правда,я зараз у такому стані, що міг би на це наплювати. Та її я нікому не дозволю бачити голою.

Тому, трохи перевівши дихання наважуюся запитати:

-Може поїдемо кудись звідси?

Я знаю, що занадто підганяю події і веду себе занадто наполегливо. Та нічого не можу вдіяти.. нічого..

-Давай.. тільки візьмемо з собою вино,-вкотре погоджується зі мною Єва.

І мені здається, що це найкращий день у моєму житті. Наче Різдво, Паска і день народження в одному.

-Ще дві бутилки вина,-швидко кажу офіціанту.

Чомусь боюся, що все це зараз просто кудись зникне. Єва розчинеться в повітрі і я більше ніколи її не побачу.

На щастя, офіціант дуже вправно справляється з моїм замовленням. Певно ввійшов в ситуацію і проявив чоловічу солідарність.

За що я йому залишаю чайові,які в декілька разів перевищують вартість цього вина.

Чесна нагорода за добру справу, скажемо так..

Я беру Єву під руку і ми виходимо з нею на вулицю. Свіже повітря зараз додає мені лише адреналіну.

Я викликаю свого водія,бо просто не в стані вести авто. Тим паче, поруч з нею. А автокатастрофа зараз зовсім не входить в мої плани. І взагалі я не хочу ні її зашкодити,ні нам. Тому,поспішати не має куди. Хоча я зараз занадто нетерплячий. Вона зробила це зі мною.

Поки авто під'їжджає я наважуюся ще раз її поцілувати, міцно притиснувши до себе. Щоб вона відчула мою жагу,яка другий день не дає мені ясно думати.

Єва така маленька,що я боюся її розчавити та водночас настільки зараз податлива, що я не можу себе стримувати.

Де той довбаний автомобіль,бо боюся, що до дому я не дотерплю..

Я почув сигнал свого авто. Нарешті воно приїхало. Не хочу,але перестаю цілувати Єву і тягну її до автомобіля. Вона чемно йде за мною прямо в пастку.

Її погляд затуманенний поцілунками і енергетикою,що заволоділа нами. Я відкриваю перед нею дверцята і допомагаю сісти. Швидко оббігаю авто з іншого боку та сідаю біля неї.

Тут так гаряче,що я знімаю з себе пальто. Бачу, що Єва робить те саме. Тому,кидаюся, щоб їй допомогти.

Та вона неправильно розуміє мій жест словами:

-Може не тут?

Вона чомусь соромиться. Мабуть,мого водія та він і не таке бачив. Хоча я і не збираюся показувати йому Єву. І в голові не було. Хіба що трішечки.

Але це все не я. 

-Звісно,я просто хотів тобі допомогти,-підіймаю руки догори.

Чомусь поки ми в авто я трохи заспокоївся. Подумав, що все проходить,на щастя, добре і нам не варто так поспішати. Я не хочу банального сексу на одну ніч.

Я хочу дізнатися її ближче. І навіть якщо ми переспимо,то це нічого. Точніше,це просто буде неймовірно,я впевнений.

Та я сподіваюся, що ви зрозуміли до чого я хилю. Просто зараз дуже важко себе контролювати і тверезо оцінити свої думки.

-Добре, може поїдемо до мене,-пропонує Єва.

-Чому б і ні,-швидко погоджуюся.

Мені ще на фото сподобалася її квартира. Та й до мене додому їхати доволі довго.

Певно, потрібно таки і собі щось пригледіти у місті. Я взагалі не любитель такого. Мені подобається свіже повітря і віддаленість від усіх.

Правда,для таких випадків це буде чудовим вирішенням...

-Яка твоя адреса?-запитую,хоч і знаю.

Та боюся, що якщо скажу одразу ж це водієві,то вона злякається і втече від мене. Звісно,що я не буду тримати її силою. Та я не хочу, щоб вона мене боялася чи недовіряла.