Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

Якщо таке станеться,то буде важко знову завоювати її довіру. Впевнений, та сподіваюся все ж на краще.

Хоча життя постійно вносить у наші плани свої корективи. А ще втілює найгірші страхи чи побоювання.

Тому, мені не варто було бути таким наївним..а одразу ж розповісти їй усю правду. Та вона б сприйняла мене за божевільного.

Я себе і так таким вважаю. Та вона мені зносить дах і я не можу її відпустити. Принаймні,поки що..

-Крушельницької,9,-називає Єва свою адресу.

Вона чомусь трохи спохмурніла. Я побачив,як на її чолі з'явилася дрібна зморшка і вона, незважаючи на свій стан, щось жваво обдумувала.

Тоді то я й зрозумів, що роблю все кепсько і неправильно. Замість того, щоб запросити її на побачення,на танець чи завалити квітами вкінці кінців,я везу її, щоб трахнути.

Здається, що сперма занадто сильно вдарила в мою голову. Я ж знаю, що відчуваю до неї.

Вона мені страшенно подобається і  мене до неї притягує. За цю добу я вивчав історію,спостерігав за нею.

А вона.. вона думає, що я просто перший ліпший якого вона підчепила в барі. Я навіть не додумався запитати її чи дізнатися, що спіткало її на такий крок.

Адже з впевненістю можу сказати, що це не в її правилах. Якщо чесно, хотілося вилаятися на себе.

Та все ж у цій всій ситуації є один плюс. Вона все ж обрала мене і не потрапила на якогось покидька, який просто б використав її.

Я ж цього не можу зробити,бо не хочу бути в неї лише на одну ніч. Звісно,я не буду загадувати наперед.

Планувати наше весілля, сім'ю та дітей. Але я хочу бути з нею і подивитися,що з цього вийде. Оскільки, від неї шаленію і можна сказати, вперше відчуваю щось подібне.

Одним словом,я змінив плани на цей вечір та придушив свого внутрішнього демона. Правда,не знаю чи надовго. Так як ми вже приїхали до неї додому...

Я вийшов знову першим і допоміг Єві. Вона поклала крихітну долоньку в мою і після не відпустила.

-Рома,їдь додому, більше ти мені не потрібен на сьогодні,-даю вказівку водієві і забравши вино, закриваю дверцята.

Єва починає вести мене всередину багатоповерхівки. Вона живе на сьомому поверсі і в неї вдома має бути багато світла.

Та воно не йде в ніяке порівняння з її світлом і те, що вона випромінює. Ліфт швидко доносить нас до її дверей.

Я помітив, що вона дуже починає нервувати. Чомусь не дивиться в очі і дихає уривчасто. Невже боїться мене.

Дістає з кишені ключі і швидко відчиняє двері. Здається, що зараз просто втече,але чому. Ми ж начебто спокійно про все домовилися.

Якщо звісно,так можна таке назвати.

-Проходь,-на щастя усміхається до мене.

Я роблю крок усередину. Світло ще не ввімкнене. Чути лише,як Євина куртка падає на землю. А потім вона опиняється поруч біля мене.

Її подих гарячий,а погляд впевнений. Вона звільняє мене від верхнього одягу і піджака.

А далі накидається з голодним поцілунком...