Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

Я не можу стримати свого пориву і підіймаю її за ноги,розставивши їх на свої бедра. Далі впираю Єву в стіну і намагаюся позбавити її одягу.

Вона ж робить те саме зі мною. Та десь вглибині душі я відчуваю, що все це неправильно. Все занадто швидко і нікуди не приведе.

Єва постійно змінює свої емоції. І це відбувається не через мене,а через щось,що сталося в неї. Вона веде внутрішню боротьбу і намагається щось собі чи комусь довести.

Проте,я не хочу стати її піддослідним кроликом. Я хочу бути для неї трохи більше або ж і зовсім близьким. Тому,вирішую, що поки ми не наробили дурниць.

Які можемо потім і не виправити,варто зупинитися. При тому, що зробити це набагато важче, ніж подумати. Я взагалі не мріяв про таке.

Все моє тіло прагне її і вона в мене в руках. Вся спрагла і тремтить від передчуттів. Та все воно всеодно втрачає свої краски.

Бо ми тут двоє тільки випадково. Прості незнайомці,які вирішили ненадовго побути поруч.

А я вирішив все це продовжити. Тому,відпускаю Єву з своїх рук та відсторонююсь від неї...

Намагаюся вгамувати дихання та божевільне бажання накинутися на неї знову. Ось же вона стоїть,така податлива,така розгублена,така жадана.

Та я всеодно стримуюся, бо впевнений, що наш випадковий секс ні до чого не приведе. Я стану для неї всього лише ще одним,а це мене не влаштовує.

Я звісно не знаю чи зможу стати для неї останнім. Принаймні,чи ще цього захочу. Та поки я не визначився.

Тому, потрібно трохи збавити обороти. Цю жінку я не хочу просто трахнути. Я хочу її задовольнити,побачити,почути.

-Я зробила щось не так,-раптом обривається Єва.

Її голос все ще розгублений і вона обійняла себе руками. Навіть в темряві я бачу її. Те,яка вона і саме вона справжня, подобається мені все більше.

Бляха..я точно збожеволів. Та в всьому цьому найбільш дивне те, що це мені подобається..

-Ні, що ти. Ти така спокуслива і я хочу тебе. Та навіщо нам поспішати. Адже попереду ще ціла ніч,-підіймаю з підлоги вино і йду до неї,-Покажеш де в тебе кухня?-беру Єву за руку.

Проте,даю їй бути головною і йду за нею. Вона набирає впевненості. Це одразу ж помітно по її ході.

Ось що ще мені подобається. Вона не прогинається,не губиться докінця і швидко адаптується. Моя маленька,молодчинка..

Єва вмикає світло і я прикриваю очі. Настільки вже звик до темряви. Точніше,не зовсім. Як я казав,її квартира дуже світла.

Тому, ліхтарі не дають тут і вночі суцільної пітьми.

Я ставлю вино на стіл і йду до неї. Цілую в губи і трохи поглиблюю його. Далі саджу її за стіл.

Стаю навпочіпки і звільняю її ноги від шпильок. Не втримуюся і цілую кожну ніжку.Таку упругу і ніжну.

Єва зачаровано спостерігає за мною. Бачу, що таке в неї вперше.

Признатися в мене теж.. бажання дбати про когось. Дбати про неї...

-Де в тебе штопор і келихи,-встаю на ноги. Дивлюся постійно тільки в очі.

Не хочу пропустити жодної емоції чи невдоволення. Можливо я забагато собі дозволяю,як чоловіку,якого вона знає всього лише години дві максимум.

Та я одразу ж хочу заявити, що я не залишуся таким. При цьому,ним і не був...

-В середньому шкафчику зверху,-загадково відповідає.

Я знаходжу все там,де вона сказала. Водночас помічаю, що всюди панує ідеальна чистота. Наскільки я знаю,у неї не має хатньої робітниці. І вона дуже доглянута від голови до ніг.

Отже, правильно розраховує свій час. Не спить до обіду. В бізнесі,як і в сім'ї,все це важливо.

Якщо один механізм відстає,то з часом все стане. Правда,я не змушуватиму її працювати по дому. Хай займається тим, що її подобається.

Раптом,я розумію, що вже потихеньку планую наше з нею майбутнє, невимушено наливаючи вино. Одним словом, трохи загруз у ній.

Та повторюю ще раз.. мені це подобається.

-Дорізати ще сиру, фруктів?-пропонує Єва,коли я ставлю перед нею келих.

-Не варто,я сам. Тільки спрямуй мене,-встаю знов на ноги.

При цьому, трохи дивуюся своєю віддачею. Якщо чесно,я на кухні не дуже сильний.

Принаймні, чогось складного не зготую. Та фрукти з сиром не проблема.

-Все в холодильнику,-каже Єва.

Бачу, що їй подобається хід моїх дій. А я задоволений цим. Аж приємно все це робити для неї.

Вона нарешті заспокоїлася і спокійно розмістилася у кріслі.

Правда,я б сів на тому зручному дивані у вітальні. Та сподіваюся, що вона мене правильно зрозуміє. Коли я це їй запропоную.

Бо якщо вона ще раз накинеться на мене,то я вже точно не стримаюся і будь що буде...

Я йду до холодильника і дістаю звідти моцарелу. Далі виноград,банани і яблука. Бачу, що в неї спокійний смак.

Не має нічого екстравагантного. З одного боку,це добре. А з іншого,як я вже сказав, спокійно.

Правда,я не думаю, що вона мене нічим не здивує. При цьому, зважаючи тільки на вміст холодильника. Сезонні фрукти,це нормально. Більше того,корисно для здоров'я.

Оскільки,в всіх інших лише добавки та небезпечний вміст нітратів. Одним словом,і це в ній мені страшно подобається.

Я дістаю дощечку і ніж,бо вже бачив,де вони. Далі намагаюся все нарізати гарно і на маленькі шматочки.

Хочеться її чимось здивувати,а краще - вразити. Та не думаю, що таке вдасться за допомогою однієї лише турботи.

Ні, це занадто низька планка. Таку жінку потрібно захоплювати в свій полон щодня.

Це має бути і екстрим,і затишок,і гармонія,і просто красиво. Щось типу,сто однієї рози або політ на повітряній кулі.

Краще всього,над Парижем і Ейфелевою вежею. Або ж просто пікнік у години турботи чи суму.

Вразити чи здивувати можна по-різному та чи вдасться її в себе закохати. Змусити відчувати залежність. Особливо таку,яку я вже відчуваю.

Одним словом,я пропав..здаюся. І передаю хід їй..

Я викладаю все, що порізав на широку миску і вимиваю ніж з дощечкою. Потім витираю руки об рушник і повертаюся до Єви.

Та не зводить з мене своїх прекрасних очей. Вона зараз така мила і домашня. Проте,пускає зовсім "не дитячі" бісики.