Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

Я просто не можу витримати цього. Тому,відволікаюся всім чим тільки можна.Беру з собою тарілку, келих і бутилку.

-Перемістимося у більш зручніше місце,-прямую до дивана у вітальні.

Ззаду чую легкі кроки Єви. Я б взяв ще її на руки, щоб перенести та вона сама прийшла з келихом у руці.

Вона його майже спустошила. Тому,я доливаю їй ще. Присідаю і показую її на місці поруч.

На щастя,вона чесно сідає біля мене і навіть прилягає, кладучи голову на груди.

Це так мило. Вона така тепла і майже невагома. Я роблю ковток вина, щоб хоч трохи зайняти голову.

І відволіктися від чудового тіла Єви,яке так близько. Мені хочеться прямо зараз накинутися на неї.

До біса роздерти весь одяг на ній, щоб більше нічого не могло стати між нами. Звісно,я все компенсую. Але вже потім,коли нею насичуся.

Хоча зараз я не знаю чи мені таке взагалі вдасться. Таким "голодним" я ще ні на кого не був.

Мені аж цікаво, що зараз відбувається у її світлій голівці. Про що вона зараз думає. Чи знає,як приваблює мене,як спокушає.

Як змінює і запалює водночас. Її запах,її волосся і все,що в ній, зводить мене з розуму. Опиратися стає дедалі важче.

Здається, що вся ця затія з самого початку була провальною. Мені потрібно було просто провести її додому,до самих дверей. А потім швидко тікати,наче за мною біжить зграя голодних вовків.

Тому що, чимдалі ми спілкуємося і якось зближуємося,то мені все більше важче. А саме забути те, що я чоловік.

Що хочу її і,що можу з нею зробити... Трясця.

Сподіваюся, що вона знову не помітить мій стояк. Ще трохи і я стану якимось мучеником,чесне слово.

-Про що ти задумався?-раптом запитує Єва.

Привчаючи і повертаючись до мене обличчям.

-Я просто борюся з собою,-викладаю карти на стіл.

Вірю, що з нею потрібно бути щирим.

-А чому?-не вгаває вона. При цьому,її очі світяться цікавістю.

-Тому, що хочу тебе до одуру. Ти настільки красива і заводиш мене, що навіть уявити собі не можеш. Проте,я не хочу, щоб між нами був лише секс на одну ніч,-здаюся і розповідаю усе.

Мені важко тримати це в собі. Якщо подумає, що я псих,то я піду. Відступлюся..

Але тільки сьогодні. Потім я повернуся, щоб знову спробувати її завоювати.

-Ти такий дурненький,-переваривши мої слова каже вона.

Мені чомусь стає образливо. Оскільки,я чекав зовсім іншої реакції . Так як, казав таке вперше і на повному серйозі.

Тим часом,Єва відстороняється від мене і ставить келих на стіл. Тоді встає на ноги.

Я подумав, що це все. Здається,я зіпсував наш вечір. Йолоп.

Та раптом вона знімає бретельки на своїй сукні і вона падає додолу. Оголюючи божественне тіло Єви,яке залишилося в одних лише стрінгах.

Які фактично нічого не прикривають. Я важко ковтаю і роблю вдих повітря,бо зовсім про нього забув.

Єва ж повертається і йде до дверей. В самому проході зупиняється:

-Ти там будеш сидіти чи нарешті трахнеш мене?