Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Хочу тебе на Новий рік, Дарина Міс 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочу тебе на Новий рік, Дарина Міс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хочу тебе на Новий рік" автора Дарина Міс. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
Розділ 3

Якби я знала, що батьки так підставлять мене, і підуть святкувати Новий рік до своїх друзів — не приїхала б взагалі. В останній момент у них з’явилась своя компанія і я лишилась одна. 

Бо прямо зараз, сидячи в компанії друзів свого брата, почуваю себе ніяково. А коли поруч сидить Мар‘ян, змушуючи знову грати в цю гру кохання, я ще дужче злюсь. 

— Ну ви й партизани, — промовляє Павло, розливаючи напої по келихах. — І як довго приховуєте від нас стосунки? — запитує, кидаючи погляд то на мене, то на Мар‘яна. 

— Не важливо, — різко відрізає чоловік, і я відчуваю як його долоня торкається моєї спини. 

Раніше ця гра не була такою небезпечною. Раніше мені все подобалось, бо саме я створювала правила і вирішувала як діяти далі. 

А зараз же… Відчуваю себе загнаною у кут мишкою. І я б повинна була відчувати небезпеку, адже хто зна на що здатен голодний кіт, проте Мар‘ян не переходить межу, і це ще дужче лякає. Бо на що я повинна чекати?

— І як ти тільки терпиш цю навіжену снігуроньку, — сміється брат, на що отримує мій суворий погляд. — Ми росли разом, Оль. Я знаю все про тебе. Жарти мож друге ім’я, — після цих слів я посміхаюсь, адже так воно і є. 

Не знає лише одного — цього секрету, який плямою розплився по мені. І зараз знову змушує переживати минулі почуття. Те, що було забуте на роки, але знову запалало через декілька слів і поглядів. 

— Досить цих напружених розмов, адже ми тут аби веселитись, — промовляє Соломія, одна з подруг брата. — Адже не дарма кажуть: «Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш!»

Після цих слів я ловлю на собі погляд Мар‘яна, який спопеляє все в мені. Не залишає навіть попелу по собі. Знищує все, і навіть не жаліє про це. 

— Згоден, — промовляє у відповідь, але схоже це чую лише я, бо інші зайняті трапезою. 

А я… Не відводжу погляду від чоловіка, якого стало надто багато в цьому приміщенні. Його долоня більше не викликає тремтіння. Вона зігріває моє крижане серце. Те, яке, як я гадала раніше, втратило можливість відчувати такі почуття до когось, окрім дітей. 

— Оль, а що там з твоєю роботою? Досі бавишся із тими спиногризами? — раптово запитує Костя, один із друзів Павла та Мар‘яна. Вони разом колись грали у місцевій команді по футболу, але подорослішав це захоплення перейшло на задній план. 

Він один із тих, кого я не дуже любила в їхній компанії. Дуже задиристий і самовпевнений. Це ніколи не красило людину. 

— Вони мої вихованці, Кость. Аж ніяк не спиногризи, — швидко кидаю, бо довго вести з ним діалог я точно не маю сили. 

— Ох-ох, у когось виросли зубки, — сміється він, блукаючи поглядом по мені. — Надіюсь ти швидко приборкаєш цю темну конячку, Маре, — промовляє до мого «хлопця», а я зціплюю зуби від злості. 

Бо якого біса? Що це за поведінка взагалі?

— Слідкуй за мовою, Кость, — звучить голос прямо над вухом, що відгукується тремтінням у тілі, і я відчуваю як мене міцніше притискає до міцного тіла. — Ти ж не з подругою розмовляєш, — спокійно заявляє Мар’ян, що викликає хвилю здивування. 

— Захисник знайшовся. Ми просто спілкуємось. Нехай не сприймає все так близько до серця. Це шкідливо, — кидає у відповідь, чим ще дужче злить. — Тобі ж не потрібні повторні проблеми із серцем, серденько, — відкрито насміхається, а я мовчу, бо не бажаю створювати скандал прямо посеред свята. 

— Договоришся зараз, — відповідає йому Павло, штовхаючи у спину. — Ще одне криве слово у її бік і підеш святкувати до місцевих пияків, — випалює, а я легенько посміхаюсь. 

Так, жартувати про мене може лише він! Але краще вже так, бо я звикла до його, інколи дурних, витівок та жартів. 

— Зіграймо в гру? — Соломія вирішує розрядити обстановку, і це здається хорошою ідеєю. На перший погляд. 

Бо якби знала чим закінчиться це все, то, напевно, не погодилась би. 

— Яку? — запитую, кидаючи до рота оливку. Смакота!

— В правду. Не відповідаєш — п’єш, — заявляє задоволено, а я ж закочую очі. 

Ну що за дурня. Так за декілька хвилин ми всі лежатимемо пластом, бо питання навряд чи будуть дитячими. 

— Граємо, — раптом звучить у мене біля вуха, від чого я здригаюсь. 

Схоже вибору немає. Грають всі. Отже, я теж. 

Перші хвилин десять все проходить м’яко. Дурні, але дитячі питання, які викликають сміх і спогади. На якусь хвилинку мені навіть стає тут комфортно. Але не надовго. 

— Тепер моя черга, — промовляє Костя, кидаючи свій погляд на мене. — Готова, голубонько? 

Кривлюсь від нового звернення. За цей вечір він змінив його разів п'ять. Можливо й більше. 

На його питання мовчу, можливо дасть мені нарешті такий бажаний спокій. Відчуваю що вже награлася. Не хочу більше. Краще б лягла у ліжко та глянула якийсь новорічний фільм. І ще б поруч миску мандаринів. Так! Ідеальне закінчення. 

— Що дали тобі фіктивні стосунки з Мар‘яном? — запитує, а у мене все холоне всередині. 

— Про що ти? — намагаюсь запитати рівно та спокійно, але навряд чи виходить так. 

— Три роки тому на Новий рік ви грали пару. Для чого тобі було це потрібно? — повторює питання, а мені хочеться крізь землю провалитись. Бо навіть Мар’ян не питав причини. Просто виконав дурну примху і все. 

І зараз, розкрити всі карти, здається таким ганебним. Тут, перед братом і його друзями… Адже вони чужі мені. При цьому всім цікаво. Бо декілька пар очей сконцентровані на мені, і це лякає. Не люблю я бути в центрі уваги. Це збиває з пантелику. 

— Що за дурня, — промовляю, намагаючись посміятись, але не виходить. 

Повертаю голову до Мар’яна, але він мовчить. Дивиться на мене і чекає. Теж хоче познущатись? От же…

— Хіба ти не була закохана в нього, наче якась маньячка? Марила, спостерігала, переслідувала? — говорить, а я міняю колір на обличчі наче той хамелеон. Сором! Звідки знає це все? — Я можу довго продовжувати, але сенс не змінюється. Я знаю, що на момент ваших «відносин», — Костя навмисно малює пальцями лапки, аби закцентувати на цьому увагу: — Мар’ян марив зовсім іншою дамою, і навіть залицявся до неї. Тому дивно те все було, — його слова, наче окріп, обпалюють мене. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочу тебе на Новий рік, Дарина Міс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочу тебе на Новий рік, Дарина Міс"