Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир 📚 - Українською

Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо" автора Камі Мир. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 59
Перейти на сторінку:

– Ти що робиш? – запитала у служниці, що схопилася за полу моєї нічної сорочки.

– Хочу допомогти Вам змінити вбрання, киріє.

– Я схожа на мале дитя, не здатне переодягнутися?

– Це нормально для кирій – дозволяти прислузі їх переодягати.

– Вибач, але я сама з цим впораюсь. Будь ласка, вийди і почекай мене там.

– Як скажете, – таки здалася служниця.

Не подобається мені цей замок, його господар, тутешні найманці, цей гардероб... Потрібно знайти спосіб розірвати ці заручини без шкоди для себе. А це можливо?

Гм… І врешті-решт сукня на моїй фігурі сидить ідеально, та й у ній я маю непоганий вигляд, тільки-от волосся… Його треба зібрати вгорі. Так, якось так.

Добре, що в цій новоявленій шафі на дверях було дзеркало. Без нього було б набагато складніше. Можливо, мені навіть довелось би кликати на допомогу або ж залишити волосся розпущеним.

– Киріє, з Вами все добре?

Крім підписаного дядьком договору на заручини?

– Просто неймовірно.

– Ми можемо йти?

А якщо спробувати прийти до нього голою, він вважатиме мене за божевільну і розірве заручини? Ідея, загалом, не погана, тільки щось мені здається, що план провалиться: або я до нього не дійду (завдяки зусиллям слуг) або моя квіточка буде зірвана в місці та при обставинах, які до цього не є сприятливими. Та ще й тим, ким зірвана бути не повинна.

До речі, про нахабників! Мій не вельмишановний наречений із темними секретиками сидів на своєму стільці-троні і смакував напій кольору гречаного меду.

– Ще сонце не встало, а киріос вже п'є…

– І тобі доброго ранку, Іриніє. Миро, можеш бути вільною.

Двійник Кайли вклонився й пішов, залишивши нас наодинці з алкоголіком. За що доля так зі мною? Так, я грішна, але життя людям ось настільки не ламала, вбивала швидко й безболісно, ​​нікого не ґвалтувала і не катувала.

– Часто ви вранці дегустуєте міцні напої?

– Я більше віддаю перевагу виноградним напоям.

– Біле?

– Червоне напівсолодке. Ти не помічала його схожість із кров'ю?

Маніяк, чи що?

– На колір і смак, вельмишановний киріосе, на колір і смак… І все ж я б Вам порекомендувала закушувати. Розпивання таких напоїв має досить негативні наслідки.

– Турбуєшся про моє життя?

– Думаю про свою репутацію. Не багато хто захоче одружитись із вдовою.

– Не хвилюйся, це тобі не загрожує.

Не знаю через що, але якось не наважилася спитати: «Чому?» Надто страшно було почути відповідь.

– Ти не соромся, їж. Усі ці страви приготували спеціально для тебе.

– А ти?

– Я поїм пізніше.

– Тоді навіщо попросив про спільну трапезу?

– Хотів провести з тобою час, адже вже незабаром ми станемо подружжям.

– Тоді спочатку гайда дізнаємося одне про одного більше. Не поспішатимемо з весіллям.

– А що нам завадить пізнати одне одного краще після весілля?

– Ти боїшся, що пізнавши тебе, я втечу?

– Душе моя, ти в жодному разі не зможеш втекти від мене.

Ого! Навіть так…

– Я ось не розумію: ти настільки невпевнений у собі чи занадто самовпевнений?

– А ти не думай, просто їж. Ти й так надто худа.

– І яка тобі справа до моєї статури? Не подобається – не дивися, тебе ніхто не змушує.

– Хах, ми з тобою одне ліжко ділитимемо, тому мене це теж стосується. Не надто сильно хочеться відволікатися від кохання через кістки, що випирають.

– Так, це безперечно та тема, яку варто піднімати, коли я жую. Дякую.

– Завжди будь ласка, – досить мило посміхнувся красень.

Сиджу, жую і бічним зором наглядаю за нареченим. Він, як на зло, погляду не зводив.

Дратує.

– Чому саме я? Охочих на це місце достатньо, то чому ж? І як тобі вдалося вмовити моїх дядька з тіткою одним поглядом?

– Їж, Іриніє, їж. Потім поговоримо.

Він що, відьма з казки? Відгодує, а потім з'їсть?

Гаразд, зате помру ситою. Хоча в цьому житті не пригадаю, щоби голодувала. На жаль, пам'ять про ті голодні дні залишилася: темна кімната, самотність, непроглядна темрява, страх і голод. Природно, що при кожній нагоді я набивала живіт до відвалу, навіть коли очолила банду і жила в достатку.

Якщо так подумати, забуття – найкращий дар людині після смерті, адже завдяки цьому життя починається з чистого аркуша: жодних спогадів, жодного гіркого досвіду, жодних уподобань… То чому мені цей подарунок не вручили?

– Бачу, їжа тобі до смаку.

– Сподіваюся отрути там немає.

– Отрути? Ні-ні, душе моя, хіба любовне зілля.

– Так воно і є найстрашнішою і найболіснішою отрутою. Але поспішу тебе засмутити: на мене воно не подіє.

– Хтось уже намагався приворожити?

Просто на мене жодні магія чи зілля не діють. Темне джерело зжирає всі види чаклунства і будь-які отрути. Так не цікаво.

Ну, обставини, за яких я цей, були досить кумедними: забрали мене тоді, отже, від мами, забрали кудись. Відстежити не вийшло, бо я заснула в процесі, а коли прокинулася – була на руках якоїсь недоглянутої жінки. Та й узагалі зовнішність її якось відштовхувала: очі розкосі, ніс кривий, усмішка страшна… І ось ця дама запхала мені до рота пляшечку. Ні, я заради пристойності поплакала (хоча спочатку хотіла просто пофиркати), але в рот цю каку взяла. Поїла, заснула, а наступного ранку прокинулася.

Розплющую очі, бачу радісну моську і чомусь усміхаюся. Жінка у відповідь як закричала, відстрибнула і гайда щось промовляти. І очі такі злякані були… Від цього я ще сильніше усміхатися захотіла.

Вона знову мене нагодувала, уклала і задоволена пішла… А я, гадина така, знову через якийсь час прокинулася!

Після десятої спроби, коли бідна жінка зі злості стіл перевернула, до мене прийшов здогад, що вона отруїти мене хотіла. Звичайно, їй я нічим допомогти не могла, але скрутити мені шию або заколоти ножем вона мене не намагалася, що було дивним.

1 ... 4 5 6 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"