Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Чужа секретарка, Олена Домова 📚 - Українською

Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чужа секретарка" автора Олена Домова. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 88
Перейти на сторінку:

- Дякую. До побачення, - понуро відповіла білявка й попленталася до виходу.

Молодик у чорному костюмі відкрив двері, пропонуючи дівчині пройти вперед. Опинившись в коридорі, Катя завмерла й розгублено роззирнулася. Вона не пам'ятала, як прийшла сюди, і не знала, як тепер вийти.

- Вам треба бути більш уважною, - сказав молодик та показав рукою, куди треба йти.

- Дякую. Я просто розгубилася, - зітхнула Катя, в коридорі їй дихалося трохи легше.

- Ще б пак. Юр'їч вміє нагнати жаху, - схоже, коли все з'ясувалося, цей чоловік більше не збирався вдавати похмурого. - Хочете пораду?

- Так, - дівчина подивилася на нього знизу в гору, більше не відчуваючи напруги.

- Ніколи не лишайтеся тут на ніч. Вночі тут бігають злі чоловіки, які дуже не люблять, коли хтось нишпорить в недозволений час.

- Я запам'ятаю, - усміхнулася білявка. Це вже точно, на все життя.

- От і добре.

Вони вийшли в хол. Пройшли через вертушку. Молодик відкрив двері своїм ключем та випустив дівчину. 

Нічний холод негайно огорнув її, з рота вирвався пар. Білявка метушливо перекладала речі з руки у руку, щоб зручніше було одягнутися. Двері хлопнули ще раз.

- Давайте я допоможу вам, - співробітник служби безпеки взяв Катрусин плащ та розправив його.

- Дякую, - хоч і тонкий, плащ миттєво зігрів її плечі.

- Таксі ще немає? - глянув вдалину нічної вулиці молодик.

- Зараз подивлюся, - дівчина дістала телефон та запустила застосунок. - Майже під'їхало. Дякую за турботу. До побачення.

- Та ким же я буду, якщо залишу дівчину вночі на вулиці саму? - він похитав головою та посміхнувся.

- Ох-м... Дякую, - Катя трохи зніяковіла і вирішила помовчати, бо наступним кроком зазвичай стає прохання про номер телефону.

Вони трохи постояли мовчки. Аж раптом чоловік тихенько засміявся.

- Ні, ну такого в мене ще не було. Катерино, ви стільки народу на вуха поставили своєю витівкою. Начальник служби безпеки пообіцяв усебічно вас опитати.

- Справді? - не на жарт перелякалася дівчина. - Це, мабуть, погано.

- Якщо вам нема чого приховувати, то нормально. Хоча готуйтеся до великої кількості питань. У вас чоловік чи хлопець є?

- Ні.

- Тато-мама?

- Так.

- Ну от, особливо про них, а ще про родичів та знайомих буде розпитувати. Раджу не брехати.

- Я і не збиралася брехати... Дякую за вашу турботу... - тут дівчина зрозуміла, що цей працівник служби безпеки раніше не назвався. А це не діло дякувати людині, не знаючи її імені. - А як вас...?

- Он ваше таксі їде, - співбесідник заглушив її питання вигуком.

- Ой, справді, - озирнувшись, сказала Катерина, несподівано для себе вона пошкодувала, що так і не дізналася його імені.

- Мене Дмитро звуть, - вона знову повернулася до молодика. - Ми з шефом тезки. Дмитро Юрійович Мовчан, приємно познайомитися.

- Так, і мені також, - Катя потисла простягнену руку. - До побачення. Дякую. І вибачте...

Дівчина задріботіла до автівки й за мить зникла в її череві. Дмитро про всяк випадок записав номер машини та зайшов до будівлі.

- Провів халепу? - спитав охоронець, відірвавшись від камер.

- Угу.

- Гарненька ця халепа. Еге ж? - гмикнув у вуса Степанич.

- Так. Я таких раніше не зустрічав, - чесно зізнався Дмитро. 

Дівчина була наче тендітна квітка, таку хіба що в кіно чи в рекламі побачити можна. А він їй навіть руку потиснув. Молодик поглянув на свою долоню. Маленька білосніжна ручка просто потонула в ній під час прощання.

- Дивись не закохайся, - вирвав з думок охоронець.

- Чого це? - попередження такого роду зазвичай викликають бажання зробити всупереч попередженню, але не в Мовчана. Він просто зацікавився думкою колеги.

- Тут і без тебе кавалерів вистачає. І з грошами, і зі зв'язками в них набагато краще, ніж в тебе. Тому послухай поради більш досвідченої людини...

- Та годі тобі, Степанич! - Дмитро засміявся через серйозний тон чоловіка. Невже він і справді вважає його таким ласим до гарненьких дівчат? - Не збирався я в неї закохуватися. В мене є дівчина. Забув? До того ж я тут тільки вночі чергую. Цей випадок виключення. Ми з нею більше не зустрінемось.

 

1 ... 4 5 6 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужа секретарка, Олена Домова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чужа секретарка, Олена Домова"