Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Холодна ніжність, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Холодна ніжність" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 71
Перейти на сторінку:

– Немає у мене нікого! – випалюю і чомусь божевільного Алекса згадую. Цікаво, він мені зателефонує чи ні? 

– А чому так? – дивується брат. – Може, варто змінити ці джинси та кофту на щось більш дівчаче? У цьому одязі ти на дев’ятикласницю схожа.

– Дуже смішно! – фиркаю, але не ображаюсь. Насправді я дійсно виглядаю значно молодше своїх двадцяти з лишком років. Вся справа в ляльковій зовнішності й маленькому зрості. 

Моя мама такою ж була. Маленькою принцесою. 

– Прибули! – Яр зупиняє автомобіль біля мого під’їзду і повертається до мене обличчям. – Алісо, що б ти там не вирішила, знай – я на твоєму боці. Не хочеш спілкуватися з татом – отже, так тому і бути. 

– Дякую, – кажу і міцно обіймаю його за шию. – Я рада, що ти вдома.

– Я теж. 

Повернувшись у квартиру, у мене є над чим подумати. Приймаю душ, одягаю футболку на білизну і лягаю під ковдру. Вимикаю світло, але залишаю увімкненим нічник. Це у мене фобія тата – боюсь спати в темряві. 

Уже практично заснувши, чую, як під подушкою вібрує телефон. Мабуть, якби не була сонною – не відповіла б, а так палець сам потягнувся до екрана. 

– Слухаю, – шепочу, практично засинаючи. 

– Ти спиш, синичко? – чую голос того самого Алекса – і миттєво прокидаюсь. Очі розплющуються, і я сідаю. Маю визнати, що голос цього чоловіка телефоном звучить якось інакше, але мурахи все одно бігають по спині. 

– Спала, поки ти мене не розбудив! – вирішую бути колючкою, щоб він швидше від мене відчепився. 

– Пробач, – вибачається, але голос наче веселий. – Як дивишся на те, щоб зустрітися завтра?

– Я не зустрічаюсь з божевільними, які вриваються у жіночі вбиральні! – бурчу. 

– Це була необхідність. Ти ж не збиралася виходити!

– Тому ти вирішив перейти межу! Ну дуже по-чоловічому! – продовжую злитись. 

– Тобі не подобаються чоловіки, які впевнено йдуть до своєї мети, синичко? – питає. 

– Мені не подобаються чоловіки, які порушують мій особистий простір! – кажу. – До речі, чому ти називаєш мене синичкою?  Я на пташку схожа?

– Схожа, – заявляє. – Така ж маленька, ляклива, але дуже гарна. 

Ого! І як після такого злитися на цього Ромео? Він вміє робити компліменти, а я думала тільки валити напролом – це про нього. 

– А ти на ведмедя схожий! – вирішую не залишатися в боргу. 

– Чому це? – дивується. – Я тебе лякаю?

– Є трохи, – вирішую бути чесною. – А ще ти дуже великий. Просто велетенський порівняно зі мною! 

– Тут не посперечаєшся, – погоджується. – Я дійсно великий, синичко. І зараз не тільки про свій зріст. 

– Щось тебе не туди понесло, Ромео, – фиркаю. – Взагалі-то, мені на пари завтра, тому свої великі габарити комусь іншому продемонструй, а я – спати. Солодких снів, ведмедику!

Закінчую дзвінок, поки він не відповів, і від гріха подалі вимикаю його повністю. Здається, я збожеволіла! Якого біса ведмедиком його назвала? Дуже сподіваюсь, що на останньому слові Алекс оглух, або просто не дочув. 

Мені здається, що після такої гарячої розмови я не засну, але не минає і п’яти хвилин, як забуваю про все на світі й втрачаю зв’язок з реальністю. Просто день був дуже насиченим. Дуже сподіваюсь, що Алекс більше не буде мені надзвонювати. А якщо буде доведеться відправити його під три чорти. Зараз і без нього є над чим розмірковувати. А великий та злий ведмідь мені точно не потрібен.

Оскільки з вечора я вимкнула телефон, зранку не продзвенів будильник і я проспала. Прокидаюсь у той час, коли вже на зупинці маршрутку маю чекати. Тому бігаю квартирою як навіжена і боюсь щось забути. 

В результаті практично на ходу застрибую в маршрутку і набираю Єву, щоб попередити про запізнення. До універу прибуваю за п’ять хвилин до початку пар і лечу коридором у бік своєї аудиторії. 

– Проспала я! – кажу Єві, дістаючи з сумки зошит і ручку. 

– На тебе не схоже, – дивується. І то правда! Я дійсно страшно не люблю запізнюватися і так само не люблю, коли хтось запізнюється на зустріч зі мною. 

– Насичений вечір був, – кажу. – Потім розповім. 

Доводиться завершити розмову, тому що в аудиторію заходить викладач. Видно, що Єві цікаво, що ж там у мене сталося, але доведеться потерпіти до перерви. 

Здаю свою доповідь, над якою працювала на вихідних, і отримую хороший бал. Настрій піднімається, тому тільки-но закінчується пара, хапаю Єву за руку і веду до автомата з кавою. 

Спочатку розповідаю про знайомство з Алексом, і чомусь Єва стає на його бік, а не на мій. 

– Алісо, я вже хочу його побачити! Це ж неймовірно! Справжній чоловік, – заявляє. 

– Як на мене, то бандит якийсь, – фиркаю. Добре, що про ведмедика їй не кажу, а то, знаючи Єву, точно заявить, що я закохалася! А це зовсім не так!

– А далі що? 

– Їздила до хресного вчора, – продовжую. – Уявляєш, Яр повернувся!

1 ... 4 5 6 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодна ніжність, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Холодна ніжність, Уляна Пас"