Читати книгу - "Кольорова Сага, Вікторія Рудь"

    – Для чого вони йому? – здивувалася Настя.

    – Щоб  дізнатися чарівні формули наших фарб. Це дасть можливість знищити нашу націю. – Андрій так міцно стиснув руку дівчини, що вона ледве не крикнула.

  Вони ще трохи покружляли поміж стелажами у пошуках дверей. Аж раптом Настя побачила люстерко.

    – Напевно, це тут, – зраділа вона.

    – Ти можеш, хоч зараз не думати про зовнішність, – дорікнув їй  Андрій.

  Настя лише усміхнулася, підійшла до люстерка і попрохала Андрія посвітити ліхтариком. Під осудливий погляд хлопця дівчина витягла з кишені губну помаду.

    – Цього ще не вистачало! – обурився Андрій.

   Настя засміялася та намалювала на люстерку чотирилисник. Двері відчинилися. Здивований хлопець йшов за дівчиною і тихо бурмотів:

    – Чому я про це не знаю? Мабуть, цю систему поставили до мене. А звідки ти знаєш?

    – Від твоєї коханої ВІККІ, – грайливим тоном відповіла Настя.

    – Тоді все зрозуміло. Інформація класу секретності NST, – заспокоївся Андрій.

   – Що це означає? – поцікавилася Настя.

   – Дослівно: national security threat.

   – Загроза національної безпеки?

   – Саме так. В цілях підвищення безпеки, у кожного співробітника Майстерні є свій рівень допуску до інформації. ВІККІ аналізує ситуацію і приймає рішення про клас секретності. Рівень NST  – це коли Митець живий, але не може безпосередньо контролювати ситуацію. Тому ВІККІ самостійно прийняла рішення і надала тобі потрібну інформацію, – Андрій з таким запалом розповідав про ВІККІ, що Настя навіть трішки приревнувала.

    – А двері чому відчиняються? – не вгавала Настя, – Я відчуваю себе чарівницею.

   – Нічого чарівного тут немає. Система розпізнає зображення і, в залежності від рівня допуску, двері або відчиняються, або ні. Думаю, в тебе найвищий рівень після Митця, як і в мене, – з гордістю зробив висновок Андрій.

    – Чому ми раніше про це не знали? – здивувалася Настя.

    – У цьому не було потреби. Все це розроблено на випадок екстреної ситуації. Ну, наприклад, такої, як зараз. Чим менше людей про це знає, тим вищий рівень безпеки, – Андрій хотів ще щось додати, але запнувся. – Тихо, здається, там хтось є.