Читати книгу - "Незабутнє минуле , Victoria Chukhriy"

— Я повинна йти, — сказала вона, відвертаючись. — Це не змінить нічого.

Вона пішла, залишивши його стояти на терасі, де холодне нічне повітря здавалося теплим у порівнянні з тим, що він відчував у грудях.

Еллісон вийшла з тераси, намагаючись упоратися з емоціями, які вирували всередині. Її серце досі калатало, а думки були переплутані. Джейсон знову увірвався в її життя саме тоді, коли вона вже майже переконала себе, що змогла залишити минуле позаду. Вона пішла через натовп гостей, не звертаючи уваги на зацікавлені погляди, які її супроводжували. Їй просто треба було зникнути з цього місця, де все, здавалося, змовилося нагадувати про нього.

Десь у залі на неї чекав продюсер, але вона більше не могла думати про нього. Її ноги самі несли її до виходу, і, опинившись на вулиці, вона вдихнула свіже нічне повітря, намагаючись заспокоїтися. Вечір, який мав стати звичайною світською подією, обернувся на щось зовсім інше. Минуле знову наздогнало її, і вона не знала, як упоратися з цим.

Джейсон залишився стояти на терасі. Він спостерігав, як вона зникала серед гостей, і відчував, як його серце важчало від усвідомлення того, що він міг знову втратити її. Він знав, що не має права вимагати пробачення після всього, що сталося, але його почуття до неї не змінилися. Вони тільки стали сильнішими.

Продюсер повернувся на терасу, шукаючи Еллісон. Він здивувався, не знайшовши її там.

— Де вона? — запитав він у Джейсона, який виглядав зосередженим і напруженим.

— Пішла, — коротко відповів Джейсон, намагаючись приховати свої емоції.

Продюсер підняв брови, відчуваючи, що між ними сталося щось важливе.

— Що ти їй сказав? — з підозрою запитав він.

Джейсон поглянув на друга, розуміючи, що той не має жодного уявлення про їхнє минуле.

— Нічого, що має до тебе стосунок, — відповів Джейсон. — Це між мною і нею.

Продюсеру явно не сподобалася ця відповідь, але він вирішив не поглиблювати ситуацію. Він лише зітхнув і покрокував назад до залу, залишивши Джейсона на терасі наодинці з його думками.

Тим часом Еллісон, сівши в машину, уже їхала додому. Її пальці нервово стукали по керму, а всередині її душі вирувала справжня буря. Джейсон знову зміг зачепити її, вивести з рівноваги, хоча вона так старанно будувала свої бар’єри. Їй здавалося, що вона вже давно забула його, що вони більше ніколи не будуть частиною життя одне одного. Але сьогоднішня зустріч показала, що її рани ще не загоїлися.

Вона згадувала їхні стосунки — те, як вони починалися з неймовірної пристрасті, здавалося, що вони були ідеальною парою. Але все зруйнувалося через його зраду, через його відхід. І тепер, коли він знову повернувся в її життя, вона не могла зрозуміти, що робити. Пробачити його було б непросто, але водночас вона відчувала, що ці емоції, які вона намагалася поховати, все ще живі.

Вона припаркувала машину біля свого будинку і вийшла, вдихаючи прохолодне нічне повітря. Її квартира була тихою й порожньою, як і завжди. Вона сіла на диван, обхопивши коліна руками, і дивилася у вікно, де світилися вогні міста. Її думки поверталися до Джейсона знову і знову, і вона не могла позбутися цього відчуття — відчуття, що їхня історія ще не завершена.

Час минав, і сонце поступово починало заходити за обрій, фарбуючи небо в рожеві та помаранчеві відтінки. Еллісон залишалася на місці, думаючи про все, що сталося. Вона не могла відмахнутися від почуття, що їхня історія ще не закінчена. Але чи готова вона знову пройти через усе це?

Тим часом Джейсон також був занурений у свої думки. Після зустрічі з Еллісон він почувався тривожно. Він був упевнений, що зробив усе можливе, щоб виправити ситуацію, але результат був невизначеним. Його серце боліло від усвідомлення, що все залежить від її рішення, і він не міг нічого зробити, окрім як чекати.

Коли він повернувся додому, квартира зустріла його порожнечею. Його дружина переїхала до своїх батьків, коли він сказав, що подасть документи на розлучення. Тепер він розумів, що це було правильне рішення, навіть якщо воно давалося важко. Він більше не міг жити з людиною, яка не була частиною його справжнього життя, його серця. Його серце належало Еллісон.

Він відкрив пляшку вина і налив собі келих, сподіваючись, що це трохи заспокоїть його нерви. Але навіть ковток алкоголю не міг заглушити думок про неї. Його останні шість років минули в спробах забути її, але тепер, коли він знову побачив її, він зрозумів, що це було марно.

Він повільно ходив по кімнаті, сподіваючись, що хоч трохи зможе відволіктися від думок. Але, як і завжди, вони постійно повертали його до однієї людини. Еллісон була частиною його життя, яка ніколи не зникне.