Читати книгу - "Попіл Бажань , Mari belyzenko"

Еліна не могла відірвати погляду від слів у книзі: “Щоб звільнити себе, віддай усе, чим ти дорожиш.” Вона не розуміла, що це означає, але кожне слово вкарбувалося їй у свідомість, немов вирок.

– Що ти шукаєш, Еліно? – голос Артема лунав з-за її спини.

Вона здригнулася, різко зачинила книгу і сховала її за спиною. Артем стояв у дверях, його постать була темною тінню на фоні тьмяного світла.

– Нічого, – швидко відповіла вона.

Він зробив крок до неї.

– Ти знову читала її, правда?

– Це моя справа, – вона відступила, намагаючись тримати книгу подалі від його рук.

Його обличчя залишалося спокійним, але очі стали темними, майже чорними.

– Я вже казав тобі, що ця книга більше нічого не змінить. Вона дала тобі мене. Це єдине, що мало значення.

Еліна відчула, як її страх перетворюється на лють.

– Ти не можеш вирішувати за мене, Артеме! – вигукнула вона. – Я не хотіла цього. Я не хочу тебе!

Його лице застигло, і в кімнаті стало моторошно тихо.

– Ти говориш це, бо не розумієш, – відповів він нарешті. – Ти не бачиш, як це зробило тебе кращою. Сильнішою. Щасливішою.

– Щасливішою? – її голос затремтів. – Я не щаслива. Я в клітці!

Артем зупинився. Його обличчя втратило всю лагідність, що залишалася.

– Якщо це клітка, то ти сама її збудувала, – холодно відповів він. – Я лише інструмент.

Еліна відчула, як її серце стискається.

– Якщо я зруйную книгу… якщо я зруйную тебе… це звільнить мене? – запитала вона майже пошепки.

Артем наблизився, його голос став тихим, але в ньому відчувалася сталевий холод.

– Ти можеш спробувати. Але це знищить не лише мене. Книга забере частину тебе, ту частину, яку ти дала їй, коли загадувала бажання.

Вона втупилася в нього, намагаючись знайти правду в його словах.

– Ти брешеш, – прошепотіла вона.

– Ні, – відповів Артем. Його голос був майже ніжним. – Якщо знищиш мене, то втратиш усе, що робить тебе собою.

Еліна відчула, як її горло стискається.

– Я готова ризикнути, – сказала вона, стискаючи книгу так, що її пальці побіліли.

Артем зробив крок до неї, але вона різко відступила назад.

– Ти не зможеш це зробити, – сказав він. – Ти не зможеш без мене.

Вона зустріла його погляд, повний темряви й сили, яка колись здавалася їй привабливою.

– Побачимо, – відповіла вона, і в її голосі прозвучала рішучість.