Читати книгу - "Будинок бажань, Максим Голубєв"

— Добрий вечір, — сказала вона своїм низьким, м’яким голосом. — Вибачте, що турбую так пізно. Я щойно переїхала і зрозуміла, що в мене немає солі. Можливо, у вас є трохи позичити?

— Звісно, — відповів Олег, намагаючись приховати хвилювання. — Мене, до речі, Олег звати.

— Дуже приємно, Олеже, — вона усміхнулася ще ширше, показуючи рівні білі зуби. — А мене — Ганна.

Ім'я ідеально їй пасувало, подумав Олег, намагаючись відірвати погляд від її обличчя. У ній була таємнича магнетичність, від якої важко було відвести очі. Її рухи, легка усмішка — все вказувало на впевненість, яка манила й бентежила одночасно, наче перед ним стояла жива загадка, готова розкритися, але не до кінця.

На мить він застиг, вражений її витонченою фігурою, яку м’яко огортав шовковий халатик. Усмішка Ганни мала щось хиже, ледь помітний відтінок гри, а погляд був повним невимушеного інтересу. Олег відчув, як у його свідомості розгортається вічна дилема: будинок знову підкинув йому спокусу, живу й реальну, у вигляді нової сусідки, яка стояла на порозі його життя, обіцяючи невідомі пригоди.

Олег зітхнув і ледь помітно усміхнувся, намагаючись приховати розгубленість.

— Так, звісно, — сказав він, жестом запрошуючи її увійти, хоча й відчув тривогу. — Проходьте, зараз принесу.

Вона легко пройшла до квартири, і він швидко попрямував до кухні за сіллю. Повертаючись із маленькою сільницею у руці, він побачив, як вона оглядала його квартиру, легенько посміхаючись.

— Ось, тримайте, — сказав він, простягаючи їй сіль.

Жінка взяла сіль і на мить зупинилася, вдивляючись йому у вічі.

— Дякую, Олеже, — її голос був тихим, ледь чутним, але сповненим дивного тепла, якого він ніяк не очікував. Вона посміхнулася, і в її погляді, здавалося, миготіла загадкова обіцянка.

Олег провів її до дверей, і, коли вона зникла у напівтемряві коридорі, він ще довго стояв на порозі, ніби намагаючись зрозуміти, що саме щойно сталося.

За хвилину він зачинив двері, та тривожне відчуття не зникало. Нічні тіні, що ковзали по кімнаті, здавалися живими, ніби нашіптуючи йому про чергове випробування, яке чекає на нього в цьому місці. 

Будинок, здавалося, затих, але всередині нього неначе щось промайнуло, ніби залишаючи відкритим питання: чи витримає Олег ще одне бажання?

Кінець