Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Ні, та я сподіваюся почути відповідь на протязі доби. – Посміхається. 

– Розкажете мені ще раз про умови роботи? 

Вся ця ситуація стала прозорою, як вода в акваріумі, тож я трохи розслабилася. 

♡♡♡ 

Повертаючись додому я уявляла, як розповім Даніелю про можливість влаштуватися на нову роботу, як він порадіє за мене. Але сталося все геть не так. Коли я повернулася, то чоловік вже був вдома, поруч з ним була відкрита пляшка з алкоголем, а у раковині лежав букет квітів. 

– Ти чому так рано вдома? – Йду помити руки. – І що за квіти?

Дістаю вазу з верхньої полиці. 

– Ти де була? 

– Ходила у справах, – не дуже мені подобається його тон голосу. – А що? 

– Часом ці справи, це не твій коханець? – Завмираю з букетом в руках і дивлюся на Даніеля. – Чого мовчиш? 

– Намагаюся зрозуміти твої слова. 

– А я по китайськи говорю? – Підводиться і стає навпроти мене. – Відповідай! 

– Що за пред'яви, Дан? 

Ставлю букет назад у раковину й прибираю вазу. 

– Думала я не дізнаюся? Келі, ти справді така дурна? – Мовчу, щоб не створити ще більше напруженої ситуації. – Я звісно іноді думав, що ти зраджуєш мені, але ж.. це були лише думки, а тут я приходжу додому і знаходжу підтвердження цьому! 

– Ти думав, що я зраджую тобі? 

– І ти дійсно зраджуєш мені! – Переходить на крик. – Ці квіти і ця записка.. як поясниш?! 

Кидає в мене лист паперу, той падає додолу і я не поспішаючи піднімаю його. Даніель уважно слідкує за моїми рухами. 

«Це був чудовий ранок. Дякую, котику. Чекаю на тебе завтра, коли твій піде на роботу.» 

І намальоване сердечко з презервативом. Мені стає смішно. 

– Смішно тобі?! 

– А тобі – ні? 

Здивовано дивиться на мене поки я беру букет й ховаю туди записку. 

– Агов, ти не хочеш мені пояснити, що такого смішного? – Хапає мене за передпліччя. – Келі, я маю знати чому ти так вчинила! 

– Відпустив мене… Ти знаєш мій “важкий характер”. – Нарешті відпускає після невеликої погрози. – За мною йди, любий. 

Ця ситуація дає багато мені зрозуміти, тож здається прийшов час нарешті все закінчити. 

Даніель мовчки йде за мною до сусіднього будинку.

– Навіщо ми тут? – Не відповідаю. 

Натискаю на дзвінок і очікую поки не відчиняють двері. 

– Келі? – З-за дверей на мене дивиться рудоволоса дівчина. – Щось сталося? 

– Привіт, Саро! – Показую їй букет. 

– О, ні.. знову? – Киваю. – Вибач, що тебе знову потурбувати! 

Дівчина забирає букет, який знову помилково доставили до мого будинку, а не її.

– Це твій букет? – Питає Даніель.

– Так, кур'єр вже не вперше помиляється з адресою доставки! Мені шкода, Келі. – Дивиться на мене.

– Не хвилюйся, – мило посміхаюсь, – Все гаразд. 

Не все гаразд, та це лише мої проблеми. 

Повертаємося з Даніелем до будинку. Я не знаю, як зараз реагувати на його поведінку. Мені важко повірити в те, що він звинуватив мене у зраді. Можливо Трейсі була права? Даніель так різко відреагував, ніби дійсно хотів, щоб я зрадила йому. На скільки відсотків можливо, що так він хотів приховати свою зраду? 

– Келі, я не знаю..

– Дан, одне питання. 

– Яке? 

– Чому ти подумав, що я зраджувала тобі? – Ми стоїмо у коридорі. – Які такі ситуації наштовхнули тебе на такі думки? 

– Єдине, що тебе хвилює?

– Так. 

Даніель проходить до вітальні, я за ним. Мені дуже цікаво почути його відповідь. 

– Ти останній місяць була дуже холодна до мене, відмовлялася від сексу, гостро реагувала на все. 

– Що ще?  

– Це все. 

– Ти серйозно? – Киває. – Даніель, не так проявляється зрада! 

– Звідки мені було знати? Я думав так…

– Звідки знати? Бо ти сам подавав усі ці сигнали. 

– Ти про що це? – Починає нервувати. 

– Постійні запізнення, нічні дзвінки, не даєш мені телефон, ніби приховуєш щось, і вишенька на торті – запах жіночих парфумів.

– Я тобі казав, що працюю в колективі жінок, вони там всі обливаються тими парфумами! 

– Я також кожного дня мала справу з чоловіками, які обливали себе парфумами, але чомусь від мене не пахло іншим чоловіком! 

– Я цілий день сиджу..

– Годі! – Важко зітхаю. – Мені байдуже зрадив ти мені чи ні. Ми в будь-якому випадку закінчуємо наші стосунки. 

– Келі, ти чого? Це просто непорозуміння! 

– Збирай свої речі, – беру ключі і йду з будинку. 

Коли я повернулася після прогулянки до будинку, Даніеля вже не було, як і його речей. З тяжким тягарем на серці я зібрала собі валізу на тиждень і вийшла з будинку. Під час прогулянки я прийняла рішення – я буду працювати на Чандлерів. Зарплата там чудова, умови також мені сподобалися. Єдине, що мене зупиняло, це те, що я повинна була жити у їх будинку і кинути Даніеля самого на тиждень. Тепер мене нічого не зупиняє. 

♡♡♡

У будинку мене зустріла та сама жінка і Софія. Вони мене провели до моєї кімнати, що знаходилася на другому поверсі, як і решта кімнат для їх працівників. Мені сказали спуститися до вітальні о восьмій годині вечора, щоб познайомитися з іншими членами родини, тож зараз у мене є час облаштуватися у новій кімнаті. Я ніколи не жила у незнайомих людей і дуже рідко ночувала у друзів, тож це буде новий досвід для мене.

За дві хвилини до восьмої години вечора я вийшла з кімнати і поспішила до вітальні з якої вже долунали різні голоси. 

– Мамо, я казав, що мені не потрібна няня! – Вочевидь, це кричить Остін. 

– А ще ти казав мені, що будеш ходити на додаткові з математики, але який результат? 

– Це різні речі! 

– Тихо, – грубий чоловічий голос. – Ведіть себе спокійно, хто знає, що за “фрукт” ця нова няня. 

– Арчі! – Вигукує Софія. – Вона чудова дівчина. Чуєш Адам? Чудова дівчина! Не думай навіть спати з нею. 

– Мені спершу потрібно побачити обличчя, а вже потім думати чи буде я з нею спати! – Я хмикаю, бо мене забавляє його відповідь.