Читати книгу - "Своя людина, Аліса Крушеніцька"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Я думаю, що він на тебе не ображається, – лагідно промовила Єва, що якраз збиралася на прогулянку з псом.
А Барсик і дійсно вже давно не ображався на свого колишнього господаря. Він його пробачив і бажав лише всього найкращого, адже був добрим і мудрим псом і розумів, що Роман вже покарав себе сам. Інколи докори сумління та нечиста совість і є найгіршим та найсуворішим покаранням.
- Хочеш, можеш піти з нами на прогулянку до лісу, – запропонувала Єва. Вона, незважаючи на нещодавні пригоди в лісі, все одно продовжувала гуляти з Барсиком тією ж самою стежиною. Але тепер пес не відставав від дівчини ні на крок, як вірний охоронець. Прогулянка виявилась мовчазною. Кожен з них думав про щось своє.
- Я би хотів забрати Барсика додому, – наважився заговорити Рома.
- А де його дім? – спокійно запитала Єва.
- Я… не знаю. Можливо там, де і мій, – невпевнено відповів хлопець.
- Я думаю, варто Барсику самому вирішувати, де він хоче бути, – мудро зауважила дівчина.
- Барсику, де ти хочеш бути? – запитала вона у пса.
Барсик здивовано подивився на Єву.
«Невже вона не знає, що вона моя людина, а я її собака. Чому запитує?». І щоб дівчина зрозуміла, де його дім, почав облизувати Єву.
- Ой припини, лоскотно, – почала реготати дівчина.
- От бачиш, Романе, Барсик точно знає, де його дім, – промовила Єва, не припиняючи гладити свого вірного друга. – Але ти можеш його провідувати.
Роман з посмішкою дивився на цю пару, він цілком підтримував вибір Барсика. Так мало бути. Барсик знайшов свій дім та свою людину. Можливо і він колись знайде те ж саме.
Тепер Роман був частим гостем у притулку Лідії Іванівни, він любив допомагати господиням, а ще більше любив гуляти з Євою та Барсиком.
А Барсик відтепер вважав своєю місією допомагати іншим собакам шукати свою людину. Адже це справа дуже нелегка і варто не зневірюватись в своїх пошуках.
Якось в притулку з’явиться сумна красуня з великими очима та загадковим минулим, яка потребуватиме допомоги та підтримки… Але то вже зовсім інша історія.
А ви вже знайшли свою людину?
Німеччина, Брауншвайг
11.02.2025
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Своя людина, Аліса Крушеніцька», після закриття браузера.
