Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Відлуння любові: жінки 📚 - Українською

Читати книгу - "Відлуння любові: жінки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відлуння любові: жінки" автора Колектив авторів. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 34
Перейти на сторінку:
комфорт і затишок.

— Спати хочеш? — знову перервав мовчанку Олег.

— Ні, — почала протестувати Надія, та, винувато усміхнувшись, зізналася, — трохи хочеться!

Назустріч спішили вогні якогось великого міста. Олег, не відриваючись від керма, з заднього сидіння підхопив ковдру і прикрив її.

— Я не спатиму, — запротестувала вона, проте ковдру складати їй вже не хотілося.

Незчулася, як місто з яскравими афішами та вогнями опинилося позаду. Знову простір, знову царство темряви й туману, а ще — сну.

Олег слідкував за дорогою і думав про те, що все-таки його життєва дорога настільки багата різноманітними несподіванками! Он взяти хоча б Надію. Зустрівся з нею в іншому місті, хоча все життя жили в одному. Мало того, навіть в одному районі, і, що найдивніше — в 1-му класі вчилися в одній школі, щоправда, в сусідніх класах! От тобі і збіг — вже й на збіг падіння не схожий. Десь вгорі, мабуть, все ж таки хтось розкладає свої небесні пасьянси, от доля і видає такі сюрпризики, викидає такі коники, що всі багатосерійки-фільми можна назвати лише блідим відображенням життя — туманом, що приховує щось дійсно грандіозне і незбагненне — землю і життя на ній…

Надія спала, тихенько посапуючи, як дитина. Олег відганяв від себе сон — дорога не пробачає неуважності. Ковтнув води, щоб збадьоритися. Знав, що допоможе це ненадовго, та все-таки…О, вигулькнула знову та ж машина, що наввипередки з ним їхала по трасі впродовж декількох годин. Може, водій знав якусь коротшу дорогу? Може, й знав, але от вони — знову поруч, на одній трасі. Олег оживився — водій підморгнув йому фарами і посигналив коротко і рвучко, як знайомому. Надія спала, і Олег відповів лише фарами — впізнав, мовляв.

— Що він витворяє? — Олег притис машину до краю, даючи проїхати водієві фольксвагена, — не настільки ми вже й знайомі, щоб ти випереджував мене таким чином, — вимовив сам до себе і вже хотів наздоганяти нахабу, але не захотів будити Надію своїми нічними перегонами.

Почав моросити дощ. Олег відклав карту — цю ділянку дороги він знав, як своїх п’ять пальців. Через декілька кілометрів він може суттєво скоротити дорогу, проїхавши через село, в якому не так давно проклали хорошу нову дорогу. «Не дотягли» 1 чи 2 кілометри, а на кілометрів 20 менше їхати.

— Місця треба знати, — усміхнувся подумки до водія фольксвагена, котрий, мабуть, мчав десь попереду, очікуючи, що він наздоганятиме.

От і це село. Їхав дуже повільно — дорога тут була жахливою. До ранку цей «не дотягнений» кілометр буде непрохідним — дощ зробить свій заміс і тістоподібне місиво відлякає любителів скоротити шлях — таких, як він. Олег забув про водія фольксвагена і задумався. Про що думав? Та про те, що Надійка — не перша дівчина, котра отак засинала у його машині. Він не Казанова, але й не пуританин. По молодості і дурості ледь не наробив таких невиправних помилок! А в дитинстві був таким везучим!

— Щасливчик! Везунчик! — називали його. Та все його везіння почало випаровуватися, коли потоваришував з своїм тезкою. Злі сусідські язики говорили, що у того мама вміє чаклувати, та він не слухав.

— Все це жіночі плітки, — відповідав своїй мамі, котра пробувала його застерегти черговий раз.

Тепер, з плином років, він тікав би геть з того «дружнього» дому, а тоді — ледь не одружився з сестрою свого товариша. Будучи четвертою з семи дітей, вона була неперебірливою в кавалерах — «аби з дому» — така вказівка поступила від матері і дівча «стелилось» під кожного, хто міг її забрати з дому. А як тільки він відповів їй відмовою — тут і почались якісь метаморфози. Везіння наче покинуло його — везти почало його товаришу, теж Олегові. А він… Зустрічав жінок, котрі не любили його. Матеріальна вигода — це те, на що вони полювали. Не міг дати їм багато, але одній з них — Лесі — таки вдалося обібрати його до нитки. Якби не батьки, то не мав би, де жити — і житло відвоювала б. А він любив — навіть її дітей хотів усиновити, мотався в інше місто, в іншу країну, наїжджаючи шалені кілометри. Підлість і зрада отверезили не зразу — не повірив. Коли зрозумів, то вирішив, що ощасливить собою дівчину, котра «пережила зраду», як вона про це говорила. І знову — нічні поїздки в інше місто. Вихідні, проведені за кермом чи в салоні автобуса, чи в поїзді… Ця теж мітила виключно на батьківський будинок, про який він якось необережно обмовився ще на початку знайомства.

— Мені потрібен хто-небудь, не важливо, хто, але щоб забезпечував мене, — сказала вона Олеговій мамі, — а те, що Олег часто їздить у відрядження — дуже добре. Нехай зніме для нас квартиру, та й їде собі, а я його почекаю…

Цей удар для Олега був не таким болючим, як попередній. Були й інші, звісно, але, як кажуть в народі: «За одного битого двох небитих дають». А він вже був досить битий. Машина, куплена в кредит, виймала з його кишені достатньо коштів, та й взагалі…

— Сину, де твоя везучість? — запитувала мати.

Не знав, що відповісти. Витрачав на роботу весь свій час, а коштів вистачало на оплату кредиту — і — зовсім мало — залишалось на життя.

Проте навіть невезіння не може тривати вічно. В один день воно випарувалось невідомо як і куди — точно так, як і з’явилось.

— Пішло туди, звідки прийшло. Нарешті! — просіяла посмішкою мати, — вже тепер я за тебе спокійна.

І дійсно, від того дня, коли він познайомився з Надією, у нього все почало налагоджуватися.

Він в черговий раз поїхав у відрядження і черговий раз зупинився в готелі чужого міста. Гуляючи ввечері, почув крики — кричала Надія. Двоє хлопців напідпитку тягли її у сквер поблизу готелю.

Олег навіть подумати не встиг — давнє

1 ... 4 5 6 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння любові: жінки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відлуння любові: жінки"