Читати книгу - "Українські казки 1, Народна творчість"

А вона йому:

- Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.

Прибігає зайчик назад та й хвалиться:

- Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас!

Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ. Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до стола, він побачив, що на столі м'яса багато, та й каже:

- Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!..

А ті думають: «От, вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!»

І зліз пан Коцький на стіл і почав їсти, аж за вухами лящить. А як наївся, то так і простягсь за столі. А кабан лежав близько столу у хмизі, та якось комар і вкусив за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст! Кабан як схопиться, та навтіки! Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало,- так він додолу впав - гуп! - просто на вовка, мало не роздавив сердешного. Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко; а заєць і собі за ними - забіг не знать куди... А потім посходились та й кажуть:

- От, який малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!

КІТ, КРІТ, КУРОЧКА ТА ЛИСИЦЯ

Жили собі разом кіт та кріт, та курочка. Кіт та кріт ходили на заробітки, а курочка залишалася дома. Вони як ідуть на заробітки та й наказують:

- Не виглядай, курочко, в віконце, а то тебе ли­сичка украде.

Пішли раз кіт та кріт на заробітки, а лисичка при­бігла під віконце та й каже:

- Курочко, курочко,

Масляна головочко,

Одсунь віконечко

Та глянь на сонечко:

Он бояри йдуть -

В красному, в зеленому,

голубому

Та й на конику вороному.

Курочка одсунула віконце та й виглянула, а лисичка хап її за голівку та й понесла в свою хатку. А курочка дорогою і співає:

- Коте, коте, і ти, кроте!

Несе мене лиска

На лисому хвості

По липовому мості,

З гірки на долинку

Та й в свою хатинку!

Кіт та кріт почули, прибігли та й одняли ку­рочку:

- Ми ж тобі казали, щоб ти не виглядала, а ти не послухала нас! Так дивись, не виглядай же! Ми тепер підем далеко і не почуєм, як ти нас кликатимеш.

На другий день кіт та кріт пішли, а лисичка знов при­бігла, сіла під віконце та й:

- Курочко, курочко,

Масляна головочко,

Одсунь віконечко

Та глянь на сонечко:

Он бояри йдуть -

В красному, в зеленому,

Голубому

Та й на конику вороному.

А курочка притаїлася та й мовчить. Тоді лисичка каже:

- О, яка ж бо ти, курочко, спесива!.. Уже розсерди­лась... Я тільки пожартувала.

Курочка виглянула, а та хап її за голівку та й по­несла у свою хатку. А курочка дорогою співає:

- Коте, коте, і ти, кроте!

Несе мене лиска

На лисому хвості

По липовому мості,

З гірки на долинку

Та й в свою хатинку!

Кіт і кріт почули, прибігли і одняли курочку:

- Ми ж тобі казали, щоб ти не одчиняла віконця! Тепер ми підем ще далі, так хоч як будеш звати - не почуєм.

На третій день вони пішли на заробітки, а лисичка зараз і прибігла, сіла під віконце:

Курочко, курочко,

Масляна головочко,

Одсунь віконечко

Та глянь на сонечко:

Он бояри йдуть -

В красному, к зеленому,

голубому

Та й на конику вороному.

Курочка мовчить. Вона тоді вдруге заспівала та й каже:

- О, курочко, яка ж ти сердита! Я тільки пожарту­вала з тобою, а ти і розсердилася!.. Я зовсім не хотіла тебе їсти! Тепер тебе не буду й зачіпать...

Курочка виглянула, а вона її хап за голівку та й понесла у свою хатинку. Курочка дорогою і співає:

- Коте, коте, і ти, кроте!

Несе мене лиска

На лисому хвості

По липовому мості,

З гірки па долинку

Та й в свою хатинку!

Не чуть. Вона вдруге заспівала:

- Коте, коте, і ти, кроте!

Несе мене лиска

На лисому хвості

По липовому мості,

З гірки на долинку

Та й в свою хатинку!

Не чуть. Вона втретє заспівала:

- Коте, коте, і ти, кроте!

Несе мене лиска

На лисому хвості

По липовому мості,

З гірки на долинку

Та й в свою хатинку!

Не чуть.

Лисичка принесла її додому та й заставила своїх до­чок піч топить та воду гріть, а курочку посадила на пічку.

Кіт та кріт прийшли додому - аж курочки нема, ли­сичка вкрала. Вони пішли в ліс, зробили скрипочку і дудочку, пошили шкіряний мішок та й пішли на лисич­чин двір, сіли та й грають:

- Ду-ду, ду-ду в дудочку,

Скрипу, скрипу в скрипочку!

А в лисички новий двір.

Чотири дочки на вибір,

П’ята вона, вийди сюда!

А лисиччині дочки почули та й кажуть:

- Що се, мамо, грає? Ми підем послухаємо.

А лисичка каже найменшій:

- Піди подивись, та не барись, а то пора курочку різать.

Та вийшла.

- Музиканти мої, музиканти мої, заграйте мені!

А вони питають:

- А чи будеш танцювати?

- Буду.

- Ду-ду. ду-ду в дудочку,

Скрипу, скрипу в скрипочку!

А в лисички новий двір,

Чотири дочки на вибір,

П'ята вона, вийди сюда!

Цок та й в лобок, та й у шкіряний мішок.

А лисичка чєкає-чекає - не йде дочка. Вона і посила другу:

- Оце як забарилась!.. Піди поклич. Пора курочку різать.

Та вийшла та й каже:

- Музиканти мої, музиканти мої, заграйте мені!

- А будеш танцювати?

- Буду.

- Ду-ду, ду-ду в дудочку,

Скрипу, скрипу в скрипочку!

А в лисички новий двір,

Чотири дочки на вибір.

П’ята вона, вийди сюда!

Цок та й в лобок, та й у шкіряний мішок.

Лисичка посила третю дочку:

- Піди подивись, що вони там так забарились! Нехай ідуть скоріш. Пора курочку різать.

Та вийшла та й просить:

- Музиканти мої, музиканти мої, заграйте мені!