Читати книгу - "На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Твоє стажування розпочнеться завтра о 7. Працюватимеш три через два дні. Тобто: якщо взяти цей тиждень, то ти працюватимеш завтра, четвер, п'ятницю, а в суботу та неділю у тебе будуть вихідні.
— Зрозуміла.
— У тебе буде наставник, який тобі розповість про всі деталі роботи. Його звуть Крістоф. Впевнена, ви вже встигли познайомитись. Я думаю, що ти ознайомлена з правилами нашого готелю. Одне з найважливіших, яке тобі потрібно запам'ятати — жодних службових романів, — ліфт зупиняється, двері відчиняються і ми виходимо з нього, прямуючи до ресепшену. — Крістофер, Амелія буде під твоїм пильним наглядом.
— Добре, пані, — відповів хлопець, посміхаючись.
Пані Вернер киває йому, прощається зі мною і повертається до ліфту, залишаючи мене наодинці з хлопцями. Провівши її поглядом, я подивилась на Крістофа. Він посміхався мені, спершись ліктем на стійку, і уважно роздивлявся мене. Я помітила невеликі ямки на щоках хлопця і коли побачила, що його погляд опустився нижче обличчя, то засоромилась. Однак, він лише роздивився мій одяг і знову повернув погляд до моїх карих очей.
— Що будемо з тобою роботи, Амелія з України?
— Любити не обов'язково. Достатньо поважати і вчити, — посміхнулась я і хлопець засміявся.
— Так і зробимо, — він трішки кивнув головою в бік свого напарника. — Це Джейк.
— Приємно познайомитись з тобою, Джейк.
— Мені теж, — хлопець за декілька секунд роздивився моє обличчя і повернув погляд до смартфону.
— Йому важко знайомитись з новими людьми, але не хвилюйся, він зовсім скоро звикне до тебе. Йому потрібно трішки часу.
— Все гаразд. Я не зобов'язана йому подобатись.
— Коли ти починаєш працювати?
— Завтра о 7 ранку.
— Чудово, це моя зміна, — Крістоф знову посміхнувся. — Буду вчити тебе життю.
— Дивись, щоб я тебе не вчила життю, — посміхнулась і попрямувала до виходу. — До завтра, Крістоф!
— Будь обережна! — крикнув він мені.
Швейцар відчинив мені двері і я, подякувавши йому, поспішила до квартири. На дворі стояв теплий, сонячний травень. Погода тут дещо відрізнялась від погоди в Києві, тому що місто знаходилось майже біля гір.
По дорозі додому, я зайшла в магазин, де купила продуктів, тому що холодильник був повністю порожнім. Прийшовши до квартири, я одразу ж переодягнулась в домашній одяг і почала готувати собі вечерю. Мама мене ще з дитинства навчила готувати, тому проблем з цим у мене ніколи не було. Я посміхнулась, поки згадувала, як вона вчила мене. Я була дуже непосидючою дитиною і зі мною деякий час було важко. Це все пройшло, як тільки я вступила до університету і нарешті подорослішала, хоча іноді я дозволяла собі випустити своїх дияволів на волю.
Поки вечеря готувалась, я вирішила подзвонити мамі, щоб розповісти про свої успіхи.
— Алло?
— Привіт, мамо, — посміхаюся.
— Як у тебе справи?
— Все добре. Мені призначили стажування на два тижні, після чого вирішать чи буду я працювати там на постійній основі.
— Це чудово, доню! В тебе все вийде, я впевнена в цьому!
— Дякую, мамо. Я люблю тебе.
— Ми теж тебе любимо, Амеліє.
— Як там Сашка?
— З ним все добре. Застуда майже зникла. Наступного тижня піде до школи, — десь позаду моєї мами заговорив батько, але мені не вдалось розчути, що саме він говорить. — Пробач, доню, мушу йти.
— Гарної вам ночі.
— Солодких снів.
Натискаю кнопку «Завершити виклик» і закінчую приготування вечері. Поївши, я швидко мию посуд і йду до спальні, щоб підготуватись до завтрашнього дня. Відкривши шафу зі своїм одягом, я почала дивитись, що завтра одягну. Потрібно щось легке і зручне, щоб я могла в готелі швидко переодягнутись в робочу форму. Зупиняюсь на джинсовій спідниці і білій футболці.
Вибравши одяг, я поклала все на спинку крісла, після чого пішла до ванної, де почистила зуби та повернулась в спальню. Лягаю в ліжко, накидуючи до поясу плед і зовсім скоро засинаю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)», після закриття браузера.