Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

З водою справи були гірші. На кожного члена експедиції був один літр води на добу з урахуванням подвійного терміну. Разом сто вісімдесят літрів води на людину або тисяча вісімдесят на всіх. З них витрачено в перші сім днів сорок два літри, ще літр я витратив учора. Разом сорок три. У мене залишалося більше тонни води, але з огляду на те, що стирчати мені тут дуже довго, це не так вже й багато. Але в житловому модулі є регенератор рідини, він поглинає зайву рідину з повітря - все-таки людина за день видихає півлітра води, а також уся рідина з туалету йде на переробку. З огляду на це можна вважати, що в мене майже безмежний запас води, але якщо щось трапиться з регенератором рідини, буде дуже погано. Запасного немає. І в такому разі доведеться думати про саморобний дистилятор сечі, але це вже на крайній випадок. Щоправда, бажано підготувати все необхідне про всяк випадок. Запаси їжі також повністю перекривають мої потреби майже на три роки, а якщо я почну їсти на третину менше норми, то й на всі чотири. Щоправда, з огляду на те, що повітря на той час у мене вже не буде, економити сенсу немає.

Ну що, супер — у мене є їжа, вода, дах над головою, отже, живемо. Якщо розібрався з запасами першої необхідності, можна приступити й до ревізії інших систем.

Насамперед йде енергосистема житлового модуля. Зараз весь модуль живився від водневих акумуляторів високої ємності та кластера накопичувачів магічної енергії. Запасів енергії вистачить максимум на тиждень, а отже, слід подбати про її відновлення. Взагалі, житловий модуль передбачалося живити від сонячних батарей, які винесені на пагорби навколо житлового модуля, але зараз комп'ютер не бачив їх, тому виходило, що  під час землетрусу або  їх знищило або кабель, що веде до модуля, просто обірваний.

Запаси магічної енергії передбачалося поповнювати від членів експедиції та від конвертора, що перетворює електричну енергію на магічну енергію. У моєму випадку перший варіант неприйнятний, тому слід обов'язково відновити виробництво електроенергії. Адже незабаром і оксигенатор без електрики та мани встане. Були ще три запасні радіоізотопні термоелектричні генератори на діоксиді двісті тридцять восьмого плутонію. Але вихідна потужність всіх трьох РІТЕГ не дотягувала і до одного кіловата, так що це справді на крайній випадок і для роботи чогось одного.

Оскільки до завершення ревізії запасів першої необхідності настала лише середина дня, я вирішив перевірити, що сталося із сонячними батареями. Надягати свій старий польотний скафандр, в якому я провів кілька днів, мені знову не хотілося — він і смердів досить сильно, та й пошкоджений, а тому краще пустити його на донорство деталей. У кожного члена експедиції два скафандри - один польотний і один для зовнішньої корабельної діяльності ЗКД. У нашому випадку діяльності поза житловим модулем. За перші сім днів на планеті я встиг уже кілька разів з’їздити  на планетоході на геологічну розвідку у своєму скафандрі для ЗКД. Він набагато більший, міцніший і розрахований на велику автономність. У ньому навіть встановлений малий регенератор рідини, що дозволяє переробляти сечу. Ось його я й одягнув цього разу. Відразу відчувся сильний тягар — все-таки майже сто кілограмів ваги це не мало.

Залишивши житловий модуль через шлюз, я одразу попрямував у бік підключення кабелю, що веде до однієї сонячної батареї, розташованої в парі сотенях метрів від житлового модуля. Обрив виявився майже відразу. Усього за десять метрів був неглибокий розлам землі, який також обірвав і кабель.

Ремонт багато часу не зайняв. Одразу після ремонту я під'єднавшись до комп'ютера житлового модуля вивів на екран наручного комп'ютера скафандра показники енергосистеми. Можна мене привітати: енергопостачання відновлено. До вечора я обійшов усі сонячні батареї. Дві з них пошкоджені без можливості відновлення, три ще можна відремонтувати й шість виявилися неушкодженими, треба лише відновити обірвані кабелі живлення, і вони знову запрацювали. Щоправда, зараз місцева зірка йшла до заходу сонця, і незабаром сонячні батареї перестануть приносити енергію, але запасу у водневих батареях вистачить до ранку точно.

Повертаючись від найдальшої сонячної батареї, я вирішив перевірити ще  метеостанцію. Вона виявилась  повністю пошкодженою та відновленню не підлягала. Доведеться  використовувати запасну, малопотужну на даху купола житлового модуля.

Неподалік житлового модуля на боці, задерши передок угору, лежав планетохід. Його задня частина провалилася в провал, що утворився внаслідок землетрусу, але сам планетохід, судячи з відгуку, не пошкоджений. Ще один головний біль: придумати, як його поставити на колеса. Але це не сьогодні. Сьогодні я готовий лише дійти до ліжка. Зараз можна спати спокійно — найближчим часом не помру точно.

----

Буду дуже вдячний якщо поставите лайк цій книзі, а також підпишетесь на мій профіль.