Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Так як у когось сьогодні день народження, я зроблю подарунок - я відпущу вас. Але якщо ви трапитеся мені наступного разу ... ., - Павук розвів руками, -В наступну нашу зустріч я буду виходити з того, що я мутант, а ви люди й ми вороги. Винятком для мене буде всього лише одна людина - Сара.

    Павук дивував, вражав і викликав суміш страху та  малодушності. Спантеличені, приголомшені, молоді люди не відразу могли підібрати слова та зібрати думки .

- Звідси можна повернутися назад, знову знайти цю аномалію? - ледь чутно подала свій голос Сара .

- А я хіба не сказав? - він знову обернувся до неї. - Це односторонній прохід, шастати туди-сюди не вийде. Якщо пощастить наштовхнутися на аномалію знову, що буває вкрай рідко, і спробувати пройти крізь неї - назад повернеться лише розсіяна молекулярна маса або частки тіла.

- Чому ти так в цьому впевнений? - не здавалася дівчина, у відчаї заломивши пальці , поки ще не усвідомивши того, що вже помітили інші.

- Просто прийми це, мала . Я знаю. До мене в руки потрапляли матеріали досліджень цих перетинів. Якщо не хочеш зникнути - не заходь в ілюмінуючу пляму. Отже, - Павук в черговий раз перевів свій погляд на хлопців. - Дочекаємося сутінків, вам видадуть компас, за яким ви будете повинні йти строго на схід. Там знаходиться форт Зіра-11. Командувача цим фортом звуть Дон Кім - мій старий заклятий ворог. Його люди просвітять вас в більш широкому сенсі про той кошмар, який ви тепер будете називати своїм життям. ... Сара, скільки там тобі стукнуло?

- Двадцять, - пробурмотіла дівчина, вже не сподіваючись, що зараз вкотять величезний торт зі свічками , звідки вискочить сексуальний стриптизер і усі  дружно заволають «з днем народження!». Схоже, її свято закінчилося так і не розпочавшись, замість веселощів на неї вирячився якийсь хлопець з запеклою усмішкою, а в темних кутках зачаїлися озброєні понівечені істоти, і ця дійсність нестерпно здавлює скроні лещатами, позбавляючи можливості адекватно мислити.

- Ювілей, - простягнув Павук , хмикнувши . - А я в свої двадцять вже навіть рахунок втратив, скількох мені довелося вбити, щоб дожити до цих двадцяти. Мені раптом стало цікаво дізнатися , що ви вмієте . Нумо! Чим , наприклад, ти займалася, Сара, там, у своєму світі?

- Навчалася на лікаря в університеті, - спустошено прошепотіла вона, не дивлячись на нього.

- А ти? - Павук штовхнув черевиком Коліна, але той схоже і не збирався відповідати, замість того мовчки і ненависно дивлячись мутантові в очі. За що з холоднокровною жорстокістю, яка йому так легко вдавалася, Павук вдарив Коліна знову.

- Мій кузен теж навчався в університеті, навчався менеджменту, благаю, перестань його бити! - злякано скрикнула Сара, інтуїтивно схопивши Павука за руку. - З часом він повинен був зайняти один з керівних постів на заводі свого батька. Колін любе вечірки, машини та бейсбол, і ми були далекі від будь-яких цих війн та політичних протистоянь, ми звичайні хлопці та дівчата, без агресії та расистських нахилів, і до вашого апокаліпсису не маємо ніякого відношення!

- Тепер вже маєте. Ти! - і Павук владно кивнув Рону.

- Мене виперли з трьох коледжів, - не чекаючи, поки його вдарять, схаменувшись, вимовив Рон. - Вчитися я не дуже любив, тому у моїх батьків увірвався терпець , і вони змусили мене працювати в одній зі своїх закусочних, які в один прекрасний день я мріяв продати і на ці гроші об'їздити весь світ.

- А я тащуся від комп'ютерів, був консультантом на фірмі що займається розробкою програм, тестував антивірусники, - кинув в свою чергу Сем, похмуро скривившись.

- Модельне агентство, лінія нижньої білизни, - відповіла Джойс на погляд Павука.

- Оце так. Не здійснений лікар, синочок багатих батьків, нездара, комп'ютерник і мисливиця за заможними хлопчиками. Не густо, - похитав головою Павук. - Я питав, що ви вмієте, в результаті - ні- хрі - на. Легка здобич, школа виживання на мінімумі! Гаразд, дітлахи, вам вже час! Щось я сьогодні жах який гостинний.

Мутанти, які корилися кожному його жесту, безцеремонно потягли полонених до виходу. І Сара тільки зараз зрозуміла, що до сих пір тримає Павука за рукав його куртки. Злякано прибравши від нього руки, вона піднялася, збираючись рушити туди ж , куди потягли її кузена, але тепер вже Павук, затримав її, міцно стиснувши її долоню в своїй руці:

- Стривай, з тобою я ще не попрощався, - коли вони опинилися один навпроти одного, Сара відмітила, що він вище її на голову, і не дивлячись на худорлявість, його тіло виглядало досить міцним та м'язистим, і зовнішніх каліцтв, як у інших мутантів , у нього на перший погляд не спостерігалося. Правда, освітлення в печері було досить тьмяним, так що вона могла просто  не помітити.

- Шукаєш відмінності? - посміхнувся він, розгадавши її погляд. - Там, куди ти підеш, тобі докладно розжують хто я такий.

Різко зробивши захоплення, тримаючи її досить сильно, він раптом блискавично встромив їй шприц у вену з безпомилковим попаданням . - Не смикайся, Саро, це для твого ж блага, повір, - спокійно сказав Павук , виймаючи голку, не давши їй отямитися. - Сенс цієї ін'єкції тобі пояснять там же. Не боляче?

- Якщо ми просто товар в твоїх руках, тоді чому ти нас відпускаєш? - з обережністю вимовила дівчина, не зводячи з нього напруженого погляду. Але коли він несподівано обхопив долонями її обличчя, вона встигла подумати , що шалений від переляку пульс, зараз розірве її барабанні перетинки і вона знову впаде в непритомність, хоча до сьогоднішнього дня, вона ніколи ще не втрачала свідомості.