Читати книгу - "Академія Червоної корони. Навчання, Анна Мінаєва"

Мені ж залишалося лише поспішити за ним, притримуючи спідницю дорожньої темної сукні. На території академії магія працювала лише у половину сили, якщо не розвіювати поле. Тому невдовзі бруд налипнув і на черевики й усіяв бризками поділ.

Коли опинилася на широкому ганку, спокійно видихнула і, розвіявши всі побутові чари, зробила крок усередину. На мить наринула ностальгія. Згадувалися приємні моменти років навчання, потім прийшли негативні. Але їх було все ж таки менше. Я змогла відстояти себе та свої точки зору.

А от усю дорогу до ректорського кабінету намагалася взяти себе до рук. Ніколи не любила ці появи “на килим”. Щоправда, зараз усе було трохи інакше. Адже я зовсім не за якусь витівку йду по голові отримувати.

Тільки зараз розуміла, що архімайстер Варанд хоч і лаяв нас, але ніколи не доносив до вищих інстанцій. Просто захищав безмозких та емоційних студентів від законів імперії. А то половина з нас би просто голів не зносила за бездумні пустощі.

Біля зачинених дверей на мить завмерла, не наважившись постукати. Все ж таки Магнус зараз повинен першим отримати свою догану. А я навряд чи хочу при цьому бути присутня.

Але двері самі відчинилися, запрошуючи увійти всередину. Ігнорувати такий жест не можна було. Я тихо зробила крок у приймальню, не побачила на своєму місці секретаря і пройшла до другої двері.

— Отже, я вважаю, що подія буде зам'ята, якщо ти назвеш мені ім'я того, хто передав тобі такий наказ, — ректор говорив твердо й розмірено. Як і належить голові кращої імперської академії.

— Наказ був підписаний ім'ям глави імперської гвардії, — а ось Магнус явно м'явся і не знав, куди діти. — А я, як обличчя, що повністю підкоряється йому, не міг не послухатися.

Стоп, що? Глава імперської гвардії? Головний генерал? Цей змій де Лавінд наказав не пропускати мене до академії?!

— Причину було названо? — Архімайстер здавалося навіть бровою не повів, хоча я й не бачила нічого за зачиненими дверима.

— Лорд де Лавінд не звітував переді мною. Але ходять чутки, що леді Атрікс його наречена. Отже, генерал має повне право на такі накази.

— Ходять чутки? — хмикнув ректор. — І ти віриш чуткам? Офіційні підтвердження є? Ні? Тоді за яким правом ти ставиш накази ззовні вище за ті, що віддаю я? Покинь мій кабінет. Ще раз це повториться, однією розмовою справа не скінчиться. Зрозумів?

— Так, архімайстере Варанд. Дякую.

Магнус зачарованою стрілою вилетів з кабінету, пробіг повз мене і поспішив повернутися на свiй пост, доки начальство не змінило милість на гнів.

— Можна? — Я зазирнула до ректорського кабінету.

— Проходьте, леді Атрікс. — Чоловік ледь помітно посміхнувся і вказав на самотнє крісло біля його столу.

Я повільно пройшла всередину, зазначивши, що ректор за кілька місяців помінявся зовні. Ні, зачісці він не зрадив — довге руде волосся затягнуте в тугий хвіст на потилиці. Та й кольори в одязі колишні. Зараз на ректорі красувався темний камзол із щільної тканини без прикрас та дорогоцінного каміння. Зате від вусів чоловік позбувся. Чим, здавалося, скинув із десяток років.

— Сідайте, — архімайстер Діт Варанд поклав переді мною невисокий стос документів. — Я радий вітати вас на посаді молодшого майстра бестіології, Лорейн. Сподіваюся, що ви у нас затримаєтесь довше і дослужите до звання майстра.

— Я теж, — зізналася у відповідь.

Але говорити про те, що сподіваюся на це лише заради підвищення платні, не стала. Все ж таки не найгірше місце для роботи я урвала. Більшість магів країни мені явно заздрять. А я тут про свою меркантильність! Фу!

Ректор посміхнувся куточками губ, ніби прочитав мої думки, і сказав:

— Підпишіть контракт і тоді ми з вами зможемо перейти до обговорення робочих моментів.

— Навіть не уточните, чи точно я не підписала шлюбний договір із лордом де Лавіндом? — Запитала я, беручи в руки перо.

— Якби ви його підписали, то не сиділи б зараз тут, — у яскравих синіх очах чоловіки затанцювали смішинки. — Але жодних порад роздавати не стану. Я не відношу себе до тих людей, які вважають, що жінці краще сидіти вдома і стежити за осередком.

Я тільки вдячно посміхнулася і поринула у читання договору. За кілька хвилин поставила внизу підпис і відсунула від себе папери.

— Чудово, — ректор провів над ними рукою, закріплюючи чарами мою згоду зі статутами та правилами. — Тоді перейдемо до найважливішого. Розклад занять ви отримаєте сьогодні надвечір. Навчальний рік розпочинається післязавтра. Спочатку ваші заняття можуть переносити, але незабаром все налагодиться. Окремий будиночок запропонувати поки що не можу, все ж таки молодші майстри проживають у гуртожитку на верхньому поверсі. Ключ від кімнати отримайте під час входу в житловий корпус. Ну і на цьому, мабуть, все. Якщо будуть якісь питання, можете сміливо звертатися до мене.

— Дякую, — я щиро посміхнулася. — Зроблю все можливе та неможливе, щоб виправдати вашу довіру.

— Постарайтеся, Лорейн. Сподіваюся, що я не помилився у вас.