Книги Українською Мовою » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

213
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 150
Перейти на сторінку:
натиснутим з пів секунди, аж поки зрозуміла що набої давно закінчилися. Істота поглянула на зброю з тим, що можна назвати цікавістю, потім перевела погляд в її очі і нахилило голову набік.

Ось воно, думала сержантка. Ось так я кінчу, не знаючи що це зробило і навіщо. Вмирання це ще так сяк, можна зрозуміти. Вмирання без жодної відповіді здавалося жахливо немилосердним.

Істота зробила крок до неї, потім зупинилась і задрижала. Нова пара кінцівок вихопилась з тулуба і замолотила в повітрі як мацаки. Голова потвори і так гротескна, здавалось, розпухла. Блакитні очі горіли яскраво, мов вогні в теплицях.

А потім воно вибухнуло у кулі вогню, шпурнувши жінку через лід і вдаривши нею об невисокий пагорб досить сильно для того, щоб амортизуючий гель затвердів, затримавши її на місці.

Вона лежала на спині, сповзаючи в безсівдомість. Нічне небо над нею почало спалахувати вогнями. Кораблі на орбіті стріляли один в одного.

Припиніть вогонь, - думала вона видираючись з темряви,- вони відступали. Припинити вогонь. ЇЇ радіо мовчало, костюм зламався. Вона так нікому і не розповість, що морпіхи ООН не атакували.

Чи ще щось атакувало.

 

Розділ Другий: Голден

Кавоварка зламалася знову.

Знову.

Джим Голден клікнув червоною кнопкою «Варити» ще декілька разів, розуміючи що все це дарма, але зупинитися не міг. Масивна і блискуча кавоварка, розроблена аби приготувати кави стільки, аби зробити щасливою цілий марсіянський екіпаж, відмовлялася робити навіть одне горня.

Чи навіть звук якийсь робити. Це не просто відмова готувати; це відмова навіть намагатися. Голден спробував закритими очима боротися проти кофеїнової головної болі, що стискала скроні і натиснув кнопку на найближчій стіні, аби увімкнути гучний зв’язок:

- Амосе, - сказав він в мікрофон.

Зв’язок не працював.

Почуваючись все більш безглуздим, він натиснув кнопку виклику ще декілька разів. Нічого. Відкрив очі і побачив що всі вогні на панелі погасли. Потім розвернувся і виявив що вогні на холодильнику і печі теж не світяться. Це була не тільки кавоварка: весь камбуз відкрито демонструє непокору. Капітан глянув на назву корабля, нещодавно нанесену на стіну камбуза і мовив: - хлопче, чому ти робиш мені боляче, якщо я тебе так сильно люблю?

Він дістав ручний термінал і набрав Наомі. Через декілька секунд вона нарешті відповіла:

- Ммм..Алло?

- Камбуз не працює, де Амос?

Пауза.

- Ти дзвониш мені з камбузу? Навіть коли ми на одному кораблі? Один крок до стінного терміналу це забагато?

- Стінний термінал на камбузі теж не працює. Коли я сказав «камбуз не працює» то не мав на увазі закручену гіперболу. Це в прямому сенсі означає що жоден прилад на камбузі не працює. Я набрав тебе тому що ти завжди носиш термінал з собою, а Амос майже ніколи. І ще тому, що мені він ніколи не каже над чим працює, а тобі повідомляє майже завжди. Отже, де Амос?

Наомі засміялася. Це був чудовий звук і він ніколи не перестане викликати посмішку на обличчі Джима:

- Він сказав що буде розбиратися з проводкою.

- Там живлення взагалі є? Чи ми втратили контроль, а ви хлоп’ята, не знаєте як повідомити мені цю новину?

Голден чув звук натискання клавіатури на тому кінці. Вона мугикала собі під ніс, працюючи.

- Ніт, - озвалася жінка, - єдине приміщення без живлення це камбуз. На додачу Алекс каже що у нас за годину бій з космічними піратами. Хочеш піднятися на місток і повоювати з піратами?

- Я не можу воювати піратів без кави. Я йду на пошуки Амоса, - мовив капітан, поклав слухавку і повернув термінал у кишеню.

Підійшов до трапу, який вів до кілю судна і викликав ліфт. Піратське судно рухаючись, могло підтримувати прискорення лише 1 g, тож їхній пілот Алекс Камаль, підтримував 1,3 g на курсі перехоплення. Все що вище 1 g робило трап небезпечним для використання.

За декілька секунд, міжалубний люк відкрився і ліфт, гудучи, зупинився біля його ніг. Джим ступив на нього і натиснув кнопку інженерного відсіку. Ліфт почав свій повільний шлях по шахті, між палубні люки відчинялися при його наближенні і зачинялися після проходу.

Амос Бертон був у майстерні, палубою вище інженерного відсіку. На вигляд складний агрегат стояв напіврозібраним на столі перед озброєним паяльним пістолетом механіком. Чоловік був зодягнутий у сірий, на декілька розмірів менший спортивний костюм, що розтягувався на широких плечах при кожному русі. На спині лишалась вишитою стара назва корабля «Тачі».

Джим зупинив ліфт і звернувся до кремезного:

- Амосе, камбуз не працює.

Амос не відволікаючись від роботи, махнув міцною рукою у нетерплячому жесті. Голден чекав. Через декілька секунд паяння, Амос нарешті опустив інструмент і обернувся.

- Звісно, не працює. Я ж бо витяг з нього ось цього лобура, - сказав він, вказуючи на пристрій, в якому він щойно копирсався.

- Ти можеш його повернути?

- Ні. Поки що ні. Не закінчив ще з ним.

Голден зітхнув:

- Це було настільки важливо, що ми вимкнули камбуз якраз перед розбіркою зі спраглою до крові бандою космічних піратів? Бо в мене голівонька справді вже починає бо-бо, і я б волів сьорбнути кави перед цією, знаєш, битвою.

- Ага, це було важливо, - відповів Амос, - мені пояснити чи на слово повіриш?

Джим кивнув. Взагалі-то він не сильно скучав за днями, які він провів на земному флоті, але випадково відчував ностальгію за абсолютною повагою до ланцюга командування. На «Росінанті» звання «капітан» мало значно більш розпливчасте визначення. Лагодити речі було амосовим обов’язком, але він опирався ідеї, що має повідомляти капітана про це щоразу.

Голден пропустив це повз вуха:

- Най будЕ. Але я б хотів аби ти мене попередив завчасно. Мені без кави кепсько.

Амос посміхнувся йому і посунув капелюха на задню частину голомозої, в основному, голови.

- Холєра, кепе. З цим я тобі допоможу, - сказав він і дістав з-за спини масивний металевий термос.

Я зробив певний аварійний запас, перед тим як вимкнув камбуз.

- Амосе я прошу пробачення за всі погані речі, які я щойно про тебе думав.

Механік лише махнув рукою і повернувся до своєї роботи:

- Забирай. Я вже чашку випив.

Джим позадкував у ліфт і повернувся на місток, ухопившись за термос як за рятувальну систему.

Наомі вмостилася на посту сенсорів і комунікацій, відмічаючи їхній прогрес у переслідуванні піратів. Кинувши погляд капітан помітив що вони опинились значно ближче,

1 ... 4 5 6 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"