Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Окрилений розмовою з другом, Стас обмірковував не дуже звичні йому способи залицянь. Він мав повернутися до початку. Але якщо він хотів отримати другий шанс і був готовий до цього, то Катерина якраз ясно дала зрозуміти, що зіпсував все він безповоротно.

Маленький Лев, що приліпився до благодійника намертво і напрочуд швидко прижився в офісі, постійно посміювався з нерішучості Стаса.

- Вона ж дівчинка, - посміхнувся хлопчик. - Подаруй їй квітів багато, солодощі, гарні сукні, і вона пробачить.

- Не всіх можна купити, - не впізнаючи себе, відповів Стас у перервах між нарадами з колегами та клієнтами.

Лев, до речі, виявився дуже креативним малим і постійно підкидав чудові ідеї, швидко ставши загальним улюбленцем. Але це відбувалося виключно у післяшкільний час. Все менше впізнаючи себе колишнього, Стас ревно стежив за навчанням хлопчака. До школи його відвозив і забирав той самий таксист. Причому, на своїй старенькій машині. Після ремонту та фарбування, звичайно, але все ж таки.

Хлопець психовал. Але Стас був непохитний.

- Зароби на свою машину краще, і ти їздитимеш з великим комфортом.

- Чудово! Дозволь мені працювати в тебе після школи.

Стас тільки похитав головою, дивуючись наполегливості хлопця. Намагався пояснити, що дітей не працевлаштовують. Але ніби дивився у дзеркало.

- Кому воно треба! - пирхнув Лев. - Ти що, у пенсію віриш?

- А як же податки, юначе? Ви збираєтесь красти у держави? - хитро примружився Льоша, почувши таку відповідь.

- А що, тільки їй можна в мене красти? - сміливо заперечив хлопчик. – Я сам собі господар. І ніхто мені не указ.

- Кожен великий лев колись був маленьким левенятком. Але не кожен виростає шляхетним царем, - обсмикнув його Олексій. - Стежте за собою, юначе. Тому що гроші – це лише гроші. І якщо ваша мета: гроші заради грошей, ви ніколи не досягнете її і будете глибоко нещасні.

У такі моменти Льоша завжди переходив на "ви". Чомусь до нього Лев ставився серйозніше, тут же притихав, брав себе в руки. Навіть намагався старанно виконувати домашнє завдання. Але вистачало його ненадовго. Живий характер брав своє і він одразу мчав кудись, де на нього чекали великі звершення. А частіше просто пов'язувався за Стасом, осягаючи ази дорослого життя.

Додому намагався повертатися якнайпізніше. Незважаючи на проведену Стасом виховну бесіду з його батьком, результат досить швидко зійшов нанівець. Лев брехав, що тато більше не п'є. Стас вдавав, що вірить, і дозволяв хлопчикові до пізньої ночі всюди супроводжувати його, старанно уникаючи непридатних для хлопця місць і вчинків.

Нове почуття відповідальності, на диво, не пригнічувало чоловіка. Навіть навпаки, народжувало десь у районі сонячного сплетення дивне тепло та дарувало внутрішню гармонію.

У суботу, якій вдалося дочекатися не легко, Боков зіткнувся відразу з двома дивними подіями. По-перше, звичне кафе було закрите. Чого не траплялося багато років. Вадим на його дзвінок засмучено відповів, що гадки не має, яка віжка потрапила під хвіст його родичу, але заміну так швидко знайти не вдалося.

По-друге, Катерина також звільнилася. Знову. Стало закрадатися погана підозра, що два звільнення відразу не можуть бути збігом.

Нервово закинувши на заднє сидіння розкішний оберемок яскраво помаранчевих троянд, у тон її волоссю, сів за кермо. Від душі грюкнув дверцятами і постарався дихати рівніше. Він не знає напевно. Раптом це все-таки збіг. Де вона ще може бути?

Стас усміхнувся, заводячи двигун, усім серцем бажаючи встигнути. Сподівався, що вона не покинула й будинок теж, тікаючи від нього та самої себе.

Гнав на гранично допустимій швидкості. Але різко загальмувавши у знайомого будинку, раптом усвідомив, що не знає, що сказати. Хотілося просто зсипати до її ніг троянди і мовчки притиснути до грудей. А потім цілувати доти, доки вона не погодиться його пробачити.

Вийшов з машини, передчуваючи реалізацію своїх думок, і завмер, як укопаний. На порозі зʼявився Влад власною персоною. У поношеному домашньому одязі він попрямував до альтанки в саду, де Стас нарешті помітив і Катерину. Вона уважно щось читала та хмурилася.

Влад поставив перед дівчиною чашку. Стас хмикнув. Офіціант він не за професією, а по життю, мабуть.

Чоловік помітив, як перетворився сад. Явно не за допомогою Влада, руки якого ростуть точно не з плечей, судячи з якості кави. Воно і на краще, що звільнився.

Не без задоволення побачив, як Катя м'яко відсунула руку Влада, коли той спробував обійняти її. Попрямував до них.

Почувши його кроки, Катя підвела голову, зустрівшись з ним поглядом. Стас не міг помилитися. Вона зраділа. Але миттєво збудувала захисний мур, і звинувачувати в цьому він міг тільки самого себе.

- Вітання! - помахав рукою ще здалеку.

Вона скинула руку, трохи підвівшись, але обсмикнула себе.

- Стас? Як ти тут опинився?

Прикрила папку із документами. Дивно. Що там у неї? І цей трутень ще в'ється довкола!

- Приїхав, - розплився в білозубій чарівній посмішці, кивнувши головою на авто. – А ти тут як опинився? Погостювати на свіжому повітрі? - запитав Влада, що його дратував.

Його хотілося позбутися якомога швидше і поговорити з Катею наодинці.

Той скривджено насупився.

- Загалом ми тут з Катею живемо, - пробубнив.

Катя перевела на нього здивований погляд.

- Як...

Як друзі, вона хотіла сказати. Чомусь було дуже важливо уточнити реальний стан справ. Але втрутитися їй ніхто не дав.

- Швидко ти, - Стас враз розгубив легкість у голосі, сунув руки в кишені.

Катя підвелася з місця.

- Я хочу одружитися з Катериною, - заявив Влад, гордо випнувши вперед груди.