Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Чергова підозрювана, - Влад помітив, як кривиться від розчарування її обличчя.

- А, зрозуміло. І що каже?

- Та нічого цікавого. Вона непричетна.

І справді, для Лєри решта інформації не мала сенсу, а от Коля не міг чекати.

- Ну, Владос, розповідай, через скільки вона втекла?

- В тому й річ, що вона не втекла, - сказав так, ніби це щось ненормальне. - Ще й гуляти покликала. Що я робив не так?

- А ти поводься з нею так само як зі мною, - втрутилася Аня. - І вона втече, це я тобі гарантую.

- Що ж ти досі не втекла? - різко вигукнув Влад.

Ці слова застали Аню зненацька. Її губи на секунду стиснулися, обличчя порожевіло, а очі засвітилися несподіваним відчуженням. Кожне його запитання ставало дедалі тупішим, а на відповідь було потрібно все більше часу.  

- Твоя поведінка - це найменше, що мені доводилося терпіти.

Така відповідь переконала Влада, і він не став чіплятися. Його погляд зупинився в іншій стороні коридору, де стояв Артур Сироватський і розмовляв з одногрупниками. Їхні балачки здавалися гнітючими й монотонними, і навіть коли повз пройшла його подруга Аліса, він не звернув на неї належної уваги. Коротко привіталися й розійшлися.

- Ви теж це помітили? - вказав Коля, побачивши, як ця дівчина прямує в їхній бік.  

- Твоя подруга Юля спілкується з сумнівною Алісою? - припустив Влад.

Тоді Коля побачив свою сусідку. В короткій сукні та на підборах вона йшла з Алісою під ручку, а побачивши Колю, натягнула широку посмішку.

Він розгубився. На секунду забув, про що йшлося.

- Щось вони з Артуром не схожі на парочку, яка тискалася в туалеті.

Такої думки були всі, але тільки Коля вирішив діяти. Зробив крок у бік, не даючи Алісі пройти.

- Крайня кабінка від дверей чи від вікна? - запитав він.  

З таким низьким зростом Алісі довелося задерти голову, щоб поглянути в очі порушнику її спокою.

- Біля вікна, - позадкувала вона.

- Неправильна відповідь, - посміхнувся Коля.

Він бачив страх і невпевненість на її обличчі й точно знав, що на правильному шляху.  

- Кажи, що він накоїв? - Коля підвищив голос, махнувши в інший бік коридору, де стояв Артур.

- Побився він! - несподівано зізналася Аліса. - Тільки вам яке діло? Він ні в чому не винен.

- А з ким побився? - встряв Влад.

- Не пам'ятаю! - рявкнула вона. - Сережка в нього була, ще штани з підтяжками.

Цього достатньо, щоб зрозуміти, про кого вона говорить.

- Руслан Маковей? - Коля поліз у телефон, знайшов фотографію з того самого дня й показав їй. - Він?

- Так, - неохоче промовила Аліса.

- Дзвони йому, нехай приходить, - попросив Влад найкращого друга.

- Та ви знущаєтеся! - злякалася Аня.

- Не сци, мала, - посміхнувся Влад. - Раптом що, я поруч.

- Цього я і боюся.

До початку пари залишалося кілька хвилин, тому вони вирішили покликати Руслана зараз, тим паче він в університеті. Коля набрав його і переконав прийти на другий поверх до потрібної аудиторії. На подив, той погодився. А поки допит продовжився.

- Припустимо, вони побилися, - почав Коля. - Чому ви відразу не сказали?

- Вони там скоріше по приколу билися, - мямлила Аліса, поправляючи коротку спідницю. - Якби ми сказали правду, ви б на Артура подумали.

- Звісно, краще збрехати.

Її обличчя було спокійним, та лише до тієї миті, поки не з'явився Руслан. Перекинувши рюкзак через плече, він упевненою ходою плив коридором.

- Ну, розповідай, - налетів на нього Влад. - Першого вересня ти побився в туалеті он з тим чуваком, - він вказав очима в глиб коридору.

- А що не так? - не розумів Руслан.

- Та ти кажи, ми звіряємося, - вимагав Влад і раптом згадав про присутність Аліси. - Ти ж не хочеш проблем цій дівчині?

- Я все одно її не знаю.

Від очей інших не сховалася частка обурення, що промайнула на обличчі Аліси. Вони знову щось не договорювали, але зараз важливо не це.

- Ми п'яні були, просто жартували, - пояснив Руслан.

- Якого біса ти взагалі забув на нашому поверсі? - спалахнув Влад. - Ти ж не до нас приходив, а на восьмий.  

- Я збирався йти, але поки Філа вашого шукав, затримався хвилин на десять. У підсумку не знайшов і звалив сам.

- Він був з усіма, - підкреслив Влад - Не знайшов він.

- Не було його з вами. Ні в кімнаті, ні в туалеті, я про всяк випадок перевірив. Та його ніде не було! А тепер із вашого дозволу я піду.

Він квапився піти, але проходячи біля Ані, загальмував. Схилився над її вухом і прошепотів: