Читати книгу - "В обіймах Казанови, Роберт Форісь"

Коли Ельжбета не доглядала за дядьком і за домом, у неї боли книги, які вона купила в варшавській книгарні.

Вона читала при свічках, лежачи в ліжку, а потім вночі їй наснилося, що вона таємно приймає у себе Джакомо, і вони кохаються до світанку. На жаль, коли вона прокинувся, все це виявилося лише приємним еротичним сном.

Про щось на зразок інтимної зустрічі в її спальні не було сенсу навіть мріяти. Дядько напевно відразу ж дізнається про візит Казанови до її алькова. Що дратувало найбільше, кожен їхній рух, навіть удень, просліжували слуги, яких прислав Мошинський. Старий управляючий винюхував підступ, мов добрий мисливський пес.

Зневірившись у обмеженнях, Ельжбета планувала сховатися з Джакомо в одній із кімнат для прислуги, але в більшості приміщень не було дверей із замками.

Тому їй залишалися вечірні зустрічі з Казановою, коли той подавав снодійне для пацієнта, але навіть тоді вона не могла дозволити собі більше, ніж випадковий обмін словами, тому що пан Мошинський завжди супроводжував їх, коли хазяїн приймав ліки.

Нагода відчути близькість з’явилася на п’ятий день після прибуття в Шепетув. Того дня захворіла улюблена кобила дядька Леона, і Мошинський, великий знавець і любитель коней, особисто пішов до стайні, бажаючи допомогти стражденній істоті.

Щойно дядько заснув, Ельжбетат без вагань відпустила служницю під надуманим приводом і замкнула за нею двері.

Джакомо схопив старостину в обійми, і вони притиснулися один до одного, обмінюючись пристрасними поцілунками. Їхні пестощі перервав вибух дядькового кашлю. Ельжбета, як ошпарена, відірвалася від Казанови. Вона з жахом глянула на старого, очікуючи побачити його насмішкуваті очі, що дивляться на неї.

Казанова заспокійливо обхопив її обличчя долонями.

– Нам нічого не загрожує.

– Ти впевнений, що він не прокинеться?

– Після такої дози лаудануму ніяких шансів.

– Ти подаєш йому опіум!?

Так, їй потрібні були гроші, але вона не хотіла мати старого на власній совісті.

– Це необхідно для лікування захворювання, на яке страждає твій дядько, – без жодного збентеження відповів італієць. – Завдяки цьому його організм заспокоюється, і кашель не дратує легені. Таким чином хворий сам себе лікує.

Ельжбета не приховувала скепсису.

– Звідки ти це знаєш, ти ж не лікар.

– Щоб ефективно лікувати, не обов’язково закінчувати університет. Це не хірургія. До того ж, ти сама побачиш, що старий скоро набереться сил.

Рука Джакомо сповзла до грудей жінки, і Ельжбета відчула, як її соски напружилися. Вона піднялася навшпиньки й спробувала його губи, але чари кудись зникли.

Коли її сплячий дядько був поруч, вона не могла зосередитися на насолоді.

Розчарована, старостина глянула на ширму, яка розділяла кімнату на альков і гардеробну частину.

— Давай сховаємося там, — запропонувала вона.

Тендітна заслона забезпечувала лише мінімум приватності, і вони все ще чули сонне мляскання та хрипіння старого. Ельжбета зосередила свою увагу на великому дзеркалі, що висіло на стіні. Казанова сам помітив, що стежить на ними двома в дзеркалі. Він розвернув жінку спиною і почав розстібати її сукню. Застібки почали пускати одна за одною, поки верхня частина одягу не сповзла на її стегна, оголивши руки та груди Ельжбети.

Жінка дивилася в дзеркало, як рука Джакомо блукала по її грудях, масажуючи чутливі соски. Тепер він схопив між пальці напружений сосок і почав терти його кінчиками пальців. Старостина відкинула голову назад і поклала її на міцне чоловіче плече. Вона відчула, як теплий язик проник у її вухо, пестячи чутливі нутрощі.

Тим часом його друга рука пестила її тугий живіт, а потім він повільно занурив пальці в складки її сукні, що збиралися на стегнах. Акуратно, але наполегливо, він розширив щілину між матеріалом і шкірою, нарешті діставшись крізь наряд до низу живота.

Вона здригнулася, коли він торкнувся її кучериків лона кінчиками пальців, м’яко заглибився в них і почав терти її клітор. Вона сильніше притиснула сідниці до його тіла, отираючись об його тверду, як камінь, чоловічість, що випирала на промежині його штанів. Жінка танула під ласкою його руки, звивалася, згинаючи й розправляючи коліна, бажаючи, щоб Джакомо ніколи не зупинявся. Водночас вона прагнула відчути його всього всередині себе.

Вона опустила руку і, керуючись лише своїм дотиком, розстібнула йому штани.

Нагорода за її старання ковзнула їй у руку. Велика, гаряча і чудово тверда. Ельжбета ворухнула зап'ястям. Джакомо застогнав і схопив її за стегна обома руками. Вона напружила сідниці, відчуваючи, як його гаряча чоловічість треться об її шкіру, гладить її, шукаючи створеного для себе притулку.

Жінка відчула, як засмоктує його в себе. Гаряча, вона притиснулася сідницями до стегон Казанови, м’яко отираючись і відбиваючись об нього. Чоловік був такий же голодний, як і вона, рухався в ній швидко й важко. Він вдаряв рваними поштовхами, цього разу без розрахованої затримки, без демонстрації своєї витривалості.

Його збудження діяло мов афродизіак. Ельжбета відкрила рот і почала екстатично дихати. Вона відчула, що серед тихих стогонів і приглушених стогонів у ній спалахнув вогонь і охопив її тіло.

Вона відчула, як могутній пеніс тремтить, пульсує і стискається в її чутливому нутрі, і відчула, як кожне посмикування ерекції стократно відчувається в ній.

Чоловік стиснув руками її затверділі груди й гортанно зітхнув.

Ельжбета з відчаєм думала, що не встигне закінчити. Вона почала розгойдуватися швидше, вдаряючись по його тазу і стегнах. І тут відчула це чудове, пульсуюче відчуття. Задоволення тануло в ній, досягаючи кожного закутка її напруженого тіла. Вона скорочувалася і знову зростала, наповнюючи все тіло глибоким, наркотичним відчуттям блаженства.

Дихаючи ротом, тремтячи на ватних колінах, вона повисла в обіймах сильних рук. Жінка вбирала дотик теплого тіла Джакомо, дрібні рухи його стегон, коли він виходив з неї і на мить терся своїм млявим членом об її шкіру, залишаючи там густу вологу.

– Як справи з Юлією? — запитала Ельжбета, поправляючи сукню.

Джакомо подивився на неї, піднявши брови, мабуть, трохи здивований, що вона ставить це питання в такий момент.

– Сестрички забили їй голову чеснотами.

– Але я думаю, ти впораєшся? – в її голосі прозвучала нотка презирства.

Ніщо так не спонукає чоловіків діяти