Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

— О, я зрозуміла. Сумуєш за нею, вона тут так не довго пробула? — Запитала я.

— Трохи так. Але ти ж розумієш з ним просто не можливо залишатися сумною на довго, — сказала вона сміючись та вказуючи на Джея, що жестами показував команді конкурентів «Вам кінець!», проводячи великим пальцем руки по горлу та потім спрямовуючи вказівний палець на них. На що я лиш розсміялася разом з Джозі. Решту гри ми всетаки програли, але намагалися не надто концентруватися на цьому, тож вже через декілька хвилин після поразки відправили чоловіків за напоями, а самі зайняли зручне місце під сонцем, з метою трохи загоріти.

— Ось і ваші напої, — почувся голос Джея. Я піднялася на лікті, зажмурюючи очі від яскравих сонячних променів. — Стейсі твій молочний коктейль, — протягнув він мені склянку, з гарною рожевою парасолькою причепленою до краю. — Мохіто для Джені і Розі, — сказав він віддаючи їм склянки з посмішкою, — І апельсиновий сік для моєї коханої. Коли вони з Стівом присіли поряд я побачила, що в руках вони тримали бокали пива. Я зробила ковток свого напою відчуваючи приємну прохолоду.

— Так які плани на подальший день? — Запитала я.

— Давайте ще раз скупаємось, а потім пропоную зустрітися вже ввечері за вечерею. — Відповіла Джозі.

— Я не проти, — сказала впевнено Джені, і всі інші також підтримали ідею. На цей раз ми з Джені пішли плавати першими, намагалися взяти вигідну позицію і на цей раз витратити більше часу у воді, так як той хто останній матиме певні обмеження в часі.

— Навіть не віриться, що ще зранку я планувала провалятися весь свій вихідний в ліжку, і ось в що це повернулося, — я подивилась на Джені, що намагалася зловити хвилю, — Але я не жалкую.

— Справді добре провели ча...— Не домовила я до кінця, так як висока хвиля накрила мене з головою. Я швидко виплила на поверхню, витираючи з обличчя воду та закидаючи мокрі кучері, що вибилися з зачіски, назад. Поряд зі мною почувся голосний сміх Джені.

— Ей, це зовсім не смішно. Я навіть трохи проковтнула, — ображено відповіла їй я.

— Ти просто не бачила це видовище збоку, — продовжила вона сміятися. Я боковим зором помітила хвилю, що наближалася до нас, і легко підштовхнула Джені до неї. Не втримавши рівновагу вона як і я раніше шубовснула під воду. Тепер вже мій голосний сміх розрізав повітря.

— Це не смішно, і ти це навмисно зробила.

— А ще секунду тому тобі це здавалося достатньо веселим, — спочатку її вираз був нахмуреним, але через секунду вона розсміялася приєднуючись до мене. Провівши ще добрих пів години, плаваючи то в один бік то в інший, ми вийшли. Загалом ми могли б затриматися на довше, але коли побачили як з берега нам стривожено махають друзі ми відразу покинули воду.

— Що трапилося? — Запитала я злегка наляканим голосом, переводячи подих.

— Ой, загалом нічого, крім того, що вам вже був час виходити, тож ми вирішити трішки вам в цьому допомогти, — сказав Джей обмінюючись поглядом зі Стівом.

— Загалом нічого? — Перепитала обурено я, — Звідти, — вказала я рукою на водну поверхню, — Здавалося з найменшого про що варто було б хвилюватись, що вкрали наші речі.

— Ой, ну тоді вибачте, перебільшили з ефектом, — сказав Стів дивлячись прямо на мене. І хоч він і намагався звучати серйозно, цих підступних бісиків в його очах важко було не помітити.

— Можете йти, бачу що вам не терпілося, тож не варто затримуватись тут і на хвилину, — сказала я звертаючись абсолютно серйозно до всіх, але не розриваючи зорового контакту зі Стівом.

— Гей, ходімо друже, — сказав Джей, злегка підштовхуючи Стіва в плече. І це єдине що змусило його відвести погляд від мене, звертаючи його на друга. Обдаючи мене коротким поглядом, вони покинули нас з Джені вдвох пішовши у воду.

— Знаєш я вже говорила про це раніше. Але, Боже, ваша хімія тільки що майже не спалила мене до тла.

— Не варто починати, хіба ти не бачиш, він намагається вивести мене з себе будь яким можливим способом.

— А мені здається він просто надто прагне твоєї уваги, — я перевела швидким погляд на неї, що не віщував нічого доброго, тож вона зупинилася на цьому. Займаючи зручне місце на піску, закриваючи очі, та прикриваючи обличчя солом’яним капелюхом. Я присівши на покривало, почала поглядати на воду, і хоч мій погляд часто і звертався в бік Стіва, намагалася його швидко переводити назад, міняючи точку огляду. З води було чутно настільки голосний сміх, що навіть на нашому місці його було неможливо не помітити. Вони були у воді не так довго часу як ми з Джені, але виходячи всі посміхалися. Джей з Джозі трималися за руки, не відводячи погляду один від одного. В той час як Розі з кожним кроком намагалася скоротити відстань між нею та Стівом, і коли їй це майже вдалося, Стів пришвидшив ходу доходячи до нас та підіймаючи свій рушник, витираючи та водночас куйовдячи мокре волосся.

— Тож до зустрічі ввечері? — Запитав Джей, вже спакувавши всі речі, що вони з Джозі принесли та закидаючи сумку на плече.

— Так. Можеш нагадати на котру саме зустріч? — Запитала Джені, припіднімаючись, намагаючись запхати рушник, що слугував їй покривалом, і який на даний момент ніяк не міг поміститися у шопер знову.

— Давайте на вісім. Думаю до того часу я саме встигну зголодніти, — сказав він злегка сміючись вкінці.