Читати книгу - "Дім для Пенсі, Анна Лерой"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пенсі хмуриться: дуже важко для мисливця в певні моменти не ловити дивність, відмовитися від здобичі. Є ситуації, коли варто відвести вбік вогнестріл або навіть розплутати пастку. Наприклад, якщо це самиця, яка годує дитинчат, або молоді особини, які лише граються і ще не досягли дорослості, навіть не народили дитинчат. Інакше кого ми будемо ловити наступної зими? Контракти на певні рідкісні дивності оголошуються не частіше, ніж раз на кілька років, а то й на кілька десятиліть. Щоб зібрати той самий відерс, треба чекати покоління, якщо не більше, поки достатньо тоненьких гілочок з'явиться на стовбурі. Але для декого правильніше — це обібрати Чорні ліси до останньої гілки, ніж залишити комусь іншому хоча б частину здобичі.
— Тепер це ім'я взяв його вихованець. Дуже схожий на Тоннора молодий чоловік, і методами полювання також, — мама зі зітханням відставляє склянку на столик поруч із кріслом. — До цих сил і вмінь докласти би трохи розумності й краплю співпереживання...
— Усіх за однією подобою не переробиш, — хмуриться батько. Пенсі вірить його словам, адже він знає, про що говорить. Скільки за своє життя мисливців побачив Каміл Білястий, складно підрахувати: він став мисливцем у дуже ранньому віці. Одного разу Пенсі на власні очі бачила, як батькові пропонували зайняти місце старійшини. Але він відмовився від такої честі, сказав, що Каміл Білястий — усього лише мисливець із найпростішими прагненнями: навчити дітей, накопичити грошей і нарешті кинути полювання і спокійно жити з дружиною в передмісті столиці собі на втіху. Так воно й вийшло.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дім для Пенсі, Анна Лерой», після закриття браузера.